Газойль

Паливо

Фізичні основи

Сонце · Сонячна радіація Фотосинтез · Рослини · Біомаса Гуміфікація · Скам'яніння Горіння

Викопне паливо

Вугілля · Горючі сланці · Гідрат метану · Нафта · Природний газ · Торф

Природне невикопне паливо

Водорості · Деревина · Рослинні і тваринні жири та олії · Трава

Штучне паливо

Біопаливо · Генераторні гази · Кокс · Моторні палива

Концепції

Енергетична біосировина

Газо́йль (англ. gasoil, нім. Gasölin) — фракція нафти, яку застосовують здебільшого як паливо для дизелів і як сировину для каталітичного крекінгу суміші вуглеводнів різної будови, переважно С₁₂—С₃₅, і домішок (головно сірко-, азот- і киснемістких) з межами википання 200–500 °C і молекулярною масою 50–500 г/моль. Містить від 15 до 20 атомів Вуглецю.

Отримання

Отримують шляхом дистиляції нафти або продуктів її переробки. Під час прямої перегонки нафти в умовах атмосферного тиску отримують атмосферний газойль (фракція з межами википання 270–360 °C), за тиску 10–15 кПа — вакуумний газойль (350–500 °C). Залежно від природи нафти вуглеводневий склад газойлю змінюється в широких межах (вміст парафіно-нафтенових вуглеводнів 20–70%, останнє — ароматичні вуглеводні та домішки, що містять гетероатоми).

Атмосферний газойль — компонент дизельного палива (до 20%) або сировина для каталітичного крекінгу.

Під час гідрокрекінгу та каталітичного крекінгу вакуумного газойлю, а також термічного крекінгу і коксування нафтових залишків (наприклад, мазуту або гудрону) отримують фракції з межами википання 200–360 °C (так званий легкий газойль) і 360–500 °C (так званий важкий газойль).

Застосування

Легкий газойль після облагороджування, що дає змогу значно знизити вміст домішок гетероатомних сполук (наприклад, S — з 0,7–1,3 до 0,2–0,5%), використовують як домішку до дизельного палива (до 30%).

Важкий газойль — малов'язкий компонент котельного палива (до 20%).

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Смидович Е. В. Крекинг нефтяного сырья и переработка углеводородных газов. — 3-е изд. — М., 1980 (Технология переработки нефти и газа, ч. 2). (рос.)
• Рудин М. Г., Драбкин А. Е. Краткий справочник нефтепереработчика. — Л., 1980. (рос.)
• Эрих В. Н., Расина М. Г., Рудин М. Г. Химия и технология нефти и газа, 3-е изд. — Л., 1985. (рос.)