Газойль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
StatfjordA(Jarvin1982).jpg
Паливо
Фізичні основи

Сонце · Сонячна радіація
Фотосинтез · Рослини · Біомаса
Гуміфікація · Скам'яніння
Горіння

Викопне паливо

Вугілля · Горючі сланці · Гідрат метану · Нафта · Природний газ · Торф

Природне невикопне паливо

Водорості · Деревина · Рослинні і тваринні жири та олії · Трава

Штучне паливо

Біопаливо · ВВВС · Генераторні гази · Кокс · Моторні палива

Концепції

Енергетична біосировина

Газо́йль (англ. gasoil, нім. Gasölin, рос. газойль, ) — фракція нафти, застосовувана переважно як паливо для дизелів і як сировина для каталітичного крекінгу суміші вуглеводнів різної будови, переважно С12—С35, і домішок (головним чином сірко-, азот- і киснемістких) з межами википання 200—500 °C і молекулярною масою 50-500 г/моль. Містить від 15 до 20 атомів Карбону

Отримання[ред.ред. код]

Проводять дистиляцією нафти або продуктів її переробки. При прямій перегонці нафти в умовах атмосферного тиску отримують атмосферний газойль (фракція з межами википання 270—360 °C), при тиску 10—15 кПа - вакуумний газойль (350—500 °C). Залежно від природи нафти вуглеводневий склад газойлю змінюється в широких межах (вміст парафіно-нафтенових вуглеводнів 20—70%, останнє — ароматичні вуглеводні і домішки, що містять гетероатоми).

Атмосферний газойль — компонент дизельного палива (до 20%) або сировина для каталітичного крекінгу.

При гідрокрекінгу та каталітичному крекінгу вакуумного газойлю, а також при термічному крекінгу і коксуванні нафтових залишків (наприклад, мазута або гудрона) отримують фракції з межами википання 200—360 °C (так званий легкий газойль) і 360—500 °C (так званий важкий газойль).

Застосування[ред.ред. код]

Легкий газойль після облагороджування, що дозволяє значно понизити вміст домішок гетероатомних сполук (наприклад, S - з 0,7-1,3 до 0,2-0,5 %), використовують як добавку до дизельного палива (до 30%).

Важкий газойль — малов'язкий компонент котельного палива (до 20%).

Література[ред.ред. код]

  1. Смидович Е.В.. Крекинг нефтяного сырья и переработка углеводородных газов. 3-е изд. - М., 1980 (Технология переработки нефти и газа, ч. 2);
  2. Рудин М.Г., Драбкин А.Е. Краткий справочник нефтепереработчика. - Л., 1980.
  3. Эрих В.Н., Расина М.Г., Рудин М.Г. Химия и технология нефти и газа, 3-е изд. - Л., 1985.