Газюкін Юрій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Юрій Газюкін
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Сергійович
Газюкін
Народження 26 серпня 1968(1968-08-26) (55 років)
Зріст 185 см
Вага 74 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник,
півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «Металург» (З)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1985 СРСР «Металург» (З) 2 (0)
1986 СРСР «Кристал» (Х) 10 (0)
1989—1990 СРСР «Коканд» 60 (0)
1991—1992 СРСР/Україна «Торпедо» (З) 42 (0)
1992—1996 Україна «Поліграфтехніка» 162 (2)
1997 Україна «Металург» (Д) 11 (0)
1997 Білорусь «Трансмаш» (М) 3 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Юрій Сергійович Газюкін (нар. 26 серпня 1968) — радянський та український футболіст, захисник та півзахисник, згодом — тренер.

Життєпис[ред. | ред. код]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Юрій Газюкін народився 26 серпня 1968 року. Вихованець запорізького «Металурга». Дебютував за головну команду запорожців у 1985 році, провівши 2 поєдинки в Першій лізі чемпіонату СРСР. Наступного року захищав кольори херсонського «Кристалу», в складі якого зіграв 10 матчів у Першій лізі. В 1989 році виїхав до Узбецької РСР, де став гравцем місцевого клубу |«Коканд», кольори якого захищав до 1990 року. В новій команді став стабільним гравцем основного складу, за цей час зіграв у 60 матчах команди в Другій лізі.

У 1991 році повернувся в Україну, де став гравцем іншого друголігового клубу, запорізького «Торпедо». У Другій лізі радянського чемпіонату зіграв 37 матчів. У 1992 році «Торпедо» стартувало в українських футбольних змаганнях, отримавши право дебютувати у першому розіграші Вищої ліги чемпіонату України. Дебютував в українських футбольних змаганнях Юрій 23 лютого 1992 року в переможному (3:0) домашньому поєдинку 1/16 фіналу кубку України проти СК «Одеси». Гравець вийшов на поле на 75-й хвилині, замінивши Олександра Волкова[1]. У Вищій лізі чемпіонату України Юрій дебютував 7 березня 1992 року в програному (0:2) виїзному поєдинку 1-го туру 1-ї підгрупи проти сімферопольської «Таврії». Газюкін вийшов на поле в стартовому складі, а на 78-й хвилині його замінив В'ячеслав Сидоркін[2]. Загалом у тому сезоні зіграв у п'яти матчах чемпіонату України та двох поєдинках кубку країни.

«Поліграфтехніка»[ред. | ред. код]

У 1992 році перейшов до складу олександрійської «Поліграфтехніки», яка того сезону дебютувала в Першій лізі чемпіонату України. Дебютував у футболці олександрійців 23 квітня 1992 року в переможному (1:0) виїзному поєдинку 11-го туру підгрупи 1 першої ліги проти севастопольської «Чайки». Юрій вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. Дебютним голом у футболці «поліграфів» відзначився 17 листопада 1992 року на 88-й хвилині переможного (2:0) домашнього поєдинку 22-го туру першої ліги чемпіонату України проти миколаївського «Евісу». Газюкін вийшов на поле на 87-й хвилині, замінивши Станіслава Боровського[4]. Протягом свого перебування в Олександрії в чемпіонатах України зіграв 162 матчі та відзначився двома голами, ще 9 поєдинків зіграв у кубку України. У сезоні 1994/95 років провів 2 поєдинки в аматорському фарм-клубі «поліграфів» «Поліграфтехніка-Кристал» (Олександрія).

«Металург», вояж до Білорусі та завершення кар'єри[ред. | ред. код]

У 1997 році Юрій перейшов до складу донецького «Металурга». Дебютував у складі донецького клубу 24 березня 1997 року в програному (2:3) домашньому поєдинку 26-го туру першої ліги проти чернівецької «Буковини». Газюкін вийшов на поле в стартовому складі, а на 46-й хвилині його замінив Ігор Петров[5]. У футболці «Металургів» зіграв 11 матчів.

Того ж року виїхав до Білорусі, де підписав контракт із представником Вищої ліги «Трансмаш» (Могильов). У складі білоруської команди зіграв 3 матчі в чемпіонаті Білорусі та 1 поєдинок у національному кубку. По закінченні сезону завершив кар'єру професіонального футболіста.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

У 2003 року повернувся до «Коканда», у складі якого виступав ще наприкінці існування СРСР, але тепер уже як тренер.

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Торпедо» (Запоріжжя) - СК «Одеса» (Одеса). Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
  2. ↑ «Таврія» (Сімферополь) - «Торпедо» (Запоріжжя). Архів оригіналу за 21 жовтня 2018. Процитовано 19 серпня 2017.
  3. ↑ «Чайка» (Севастополь) - «Поліграфтехніка» (Олександрія). Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 21 серпня 2017.
  4. ↑ «Поліграфтехніка» (Олександрія) - «ЕВІС» (Миколаїв). Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 21 серпня 2017.
  5. ↑ «Металург» (Донецьк) - «Буковина» (Чернівці). Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 21 серпня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Газюкін_Юрій_Сергійович&oldid=36098675