Гайдабура Михайло Денисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайдабура Михайло Денисович
Гайдабура Михайло Денисович.jpg
Народився 13 травня 1909(1909-05-13)
Вербове Пологівський район
Помер 1942(1942)
Севастополь
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність письменник
Діти Гайдабура Валерій Михайлович

Миха́йло Дени́сович Гайдабу́ра (* 13 травня 1909 — Вербове, сучасний Пологівський район — січень 1942, Севастополь) — український радянський письменник, критик та журналіст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Змалку наймитував, допомагав батькові у кузні. За радянських часів виступав у драмгуртку, завідував клубом, організував роботу бібліотеки.

В 1928—1931 роках навчався на робітфаці Київського художнього інституту, повернувся до праці у своє село, вчителював у школі.

1929 року в московському журналі «Батрак» вийшло його перше оповідання «Межа».

В 1933—1935 роках служив на Балтійському флоті, це врятувало його від голодної смерті, котра у тому часі лютувала в українських селах.

З 1935 року працював у газеті політради Пологівської МТС, по тому — у гуляйпільській районній газеті, 1939 — штатний пропагандист Гуляйпільського райкому.

1938 року в Києві вийшла його єдина прижиттєва книга оповідань «У морі», того ж року прийнятий до Спілки письменників України. Схвальну рецензію на цю книгу написав О. Копиленко.

На початку липня 1941 записався добровольцем в РА — спочатку на військовому кораблі Балтійського флоту, згодом воював у Севастополі — командував підрозділом морської піхоти.

В травні 1970 рішенням Запорізької обласної організації Спілки письменників України обласному літературному об'єднанню присвоєне його ім'я.

В республіканському Будинку письменників на меморіальній дошці зі словами П.Тичини «Були свідомі свого меча» викарбувані імена літераторів, серед них і Гайдабури. Його син, Гайдабура Валерій Михайлович, доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України.

Джерела[ред. | ред. код]