Гайдай Зоя Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зоя Гайдай
Зображення
Основна інформація
Дата народження 19 травня (1 червня) 1902
Місце народження Тамбов, Російська імперія[1]
Дата смерті 21 квітня 1965(1965-04-21)[1] (62 роки)
Місце смерті Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Країна СРСР СРСР
Національність українка
Професія оперна співачка
Освіта Житомирське музичне училище
Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка
Праця в операх Київська опера
Харківська опера
Співацький голос сопрано
Нагороди
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораМедаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Премії
Сталінська премія — 1941
Звання
Народний артист СРСР— 1944Народний артист УРСР
Файли у Вікісховищі?

Зо́я Миха́йлівна Гайда́й (19 травня [1 червня] 1902(19020601), Тамбов, Російська імперія21 квітня 1965, Київ, Українська РСР, СРСР) — радянська співачка (сопрано), народна артистка УРСР, народна артистка СРСР (1944). Дочка відомого фольклориста та хорового диригента Михайла Гайдая (1878—1965).

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчила Житомирське музичне училище, потім, у 1927 році — Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка.

У 19281930 і 19341955 роках — солістка Київського, у 19301934 роках — Харківського театрів опери та балету. Під час Німецько-радянської війни перебувала в евакуації в Уфі й Іркутську разом із чоловіком, співаком-тенором Миколою Платоновим та іншими артистами київської опери.

У 19471965 роках — викладач Київської консерваторії1963 року — професор). Серед вихованців Зої Гайдай — Людмила Божко, Ганна Колесник-Ратушна.

Володіла міцним і водночас гнучким голосом красивого тембру широкого діапазону.

Партії[ред. | ред. код]

Наталка («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Любов Шевцова («Молода гвардія» Мейтуса, перше виконання) та ін. Лауреат Сталінської премії (1941).

Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]

Поховано в Києві на Байковому кладовищі. У 1967 році на могилі встановлено гранітний надгробок (скульптор Петро Остапенко, архітектор Валентина Шевченко) та меморіальні дошки. На честь Зої Гайдай названо вулицю в Києві.

Вихованці Зої Гайдай[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]