Гайдаров Володимир Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайдаров Володимир Георгійович
Wladimir Gaidarow - Alexander Binder - Ross-Verlag.jpg
Народився 25 липня 1893(1893-07-25)[1][2][3]
Полтава, Російська імперія
Помер 17 грудня 1976(1976-12-17)[1][2][3] (83 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Комаровське селищне кладовище
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність кінорежисер, актор театру, кіноактор
Alma mater Історико-філологічний факультет Московського державного університетуd
Заклад Александринський театр
У шлюбі з Гзовська Ольга Володимирівна
Нагороди
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений артист РРФСР Сталінська премія
IMDb ID 0301146

Володимир Георгійович Гайдаров (нім. Wladimir Gaidarow, 18931976) — російський, німецький та радянський актор.

Біографія[ред. | ред. код]

Володимир Гайдаров народився 13 (25 липня) 1893 року в Полтаві. З шести років навчався грі на скрипці. У третьому класі першої гімназії організував літературний гурток, а у п'ятому — захопився філософією. У 1912 році Володимир Гайдаров приїхав до Москви, і був прийнятий на філософське відділення історико-філологічного факультету Московського університету. В 1914 році, ще будучи студентом університету, успішно склав іспити до студії МХТ. У 1915 році дебютував у кіно в епізодичній ролі в циганському хорі у фільмі «Мара Крамська». З 1916 року Володимир Гайдаров знімався в головних ролях, в тому числі у фільмах Якова Протазанова. Наприкінці 1920 року в складі трупи художнього театру, у якій грала і його дружина Ольга Гзовська, емігрував через Прибалтику до Німеччини. Частина трупи працювала в берлінському кабаре «Блакитний птах» (Blauer Vogel), Гайдаров ставив спектаклі з участю дружини. Знімався у фільмах провідних режисерів Німеччини, таких як МурнауПалаюча рілля», 1922), Карл Теодор Дреєр («Затавровані», 1922), Джое Май («Трагедія любові», 1924), Ріхард Освальд («Жінка сорока років», 1925). У 1930 році поставив як режисер німецько-естонський фільм «Хвилі пристрасті» (Wellen der Leidenschaft), заснувавши для цього в Берліні власну виробничу фірму «Володимир Гайдаров Фільм ГмбХ».

Володимир Гайдаров підтримував зв'язки з радянським посольством у Берліні, і в 1932 році повернувся до Москви. У 1933 році знявся разом з Ольгою Гзовською у фільмі «Степові пісні». У 1934 році він переїхав до Ленінграду. Виступав з концертами і лекціями. Тільки у 1938 році його зарахували до трупу Ленінградського академічного театру імені О. С. Пушкіна, де він працював до 1968 року.

Помер Володимир Гайдаров 17 грудня 1976 року в Ленінграді. Похований на кладовищі селища Комарово.

У 2003 році у Полтаві, на вулиці Гоголя на фасаді кінотеатру «Колос» була встановлена меморіальна дошка пам'яті актора.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка в Полтаві

В Росії[ред. | ред. код]

  • 1915 — Мара Крамская — циган в хорі
  • 1916 — Аромат гріха
  • 1916 — Коли вмирає любов
  • 1916 — На крилах смерті — князь Іполит Златогорський
  • 1916 — Панна Мері — піаніст Стріжекні
  • 1916 — Ти до мене не повернешся — мільярдер Старк і принц К.
  • 1916 — Ураган
  • 1916 — Шквал — Володимир
  • 1917 — Її жертва
  • 1917 — І таємницю поглинули хвилі
  • 1917 — Коли його час настане
  • 1917 — Не треба крові — Сергій Глаголін
  • 1917 — Пісня свободи
  • 1918 — Отець Сергій — цар Микола I
  • 1918 — Метель — Володимир
  • 1918 — Грішна Дженні — Жорж Анжер
  • 1918 — Іола — скульптор Арно
  • 1919 — То надія, то ревнощі сліпа
  • 1919 — Правда — коханець
  • 1919 — Люди гинуть за метал
  • 1919 — Голгофа жінки

У Німеччині[ред. | ред. код]

  • 1922 — Засуджені / Die Gezeichneten
  • 1922 — Палаюча рілля / Der brennende Acker
  • 1923 — Людина в залізній масці / Der Mann mit der eisernen Maske
  • 1923 — Трагедія любові / Tragödie der Liebe
  • 1924 — Олена / Helena
  • 1924 — Любіть життя / Liebet das Leben
  • 1925 — Авантюрист мимоволі / Hochstapler wider Willen
  • 1925 — Жінка сорока років / Die Frau von vierzig Jahren
  • 1926 — Роман молодого бідняка / Le Roman d'un jeune homme pauvre
  • 1926 — Манон Леско / Manon Lescaut
  • 1926 — Боротьба підлог / Kampf der Geschlechter
  • 1926 — Втеча в цирк / Die Flucht in den Zirkus
  • 1927 — Мадонна спальних вагонів / La Madone des sleepings
  • 1927 — Альпійська трагедія / Alpentragödie
  • 1927 — Біла рабиня / Die weiße Sklavin
  • 1927 — Альпійський спеку / Alpenglühen
  • 1928 — Викрадення жінок в Марокко / Frauenraub in Marokko
  • 1928 — Жінка на тортурах / Die Frau auf der Folter
  • 1928 — Дама під маскою / Die Dame mit der Maske
  • 1928 — Тернистий шлях княгині / Dornenweg einer Fürstin
  • 1929 — Свята або повія / Heilige oder Dirne
  • 1930 — Хвилі пристрасті / Wellen der Leidenschaft (режисер і актор)
  • 1931 — Луїза, королева Пруссії / Luise, Königin von Preußen  — цар Олександр I
  • 1932 — Нічна колона / Nachtkolonne

В СРСР[ред. | ред. код]

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

  • Заслужений артист РРФСР (1940)
  • Сталінська премія першого ступеня (1950) — за виконання ролі генерала Паулюса у фільмі «Сталінградська битва».

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Вишневский Вен. Художественные фильмы дореволюционной России. Фильмографическое описание. — М.: Госкиноиздат, 1945. (рос.)
  • Гайдаров В. Г. В театре и в кино. — М-Л.: Искусство, 1966. (рос.)
  • Jörg Schöning (Red.): Fantaisies russes. Russische Filmemacher in Berlin und Paris 1920—1930. edition text + kritik, München 1995. (нім.)

Примітки[ред. | ред. код]