Гайдученя Олексій Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гайдученя Олексій Антонович
Народження 19 березня 1923(1923-03-19) (94 роки)
Армавір
Громадянство Україна Україна
Навчання Київський державний художній інститут
Праця в містах Артемівськ, Брянськ, Золотоноша, Київ, Мелітополь, Немирів, Нова Одеса, Харків, Хорол

Олексі́й Анто́нович Гайду́ченя (* 19 березня 1923, Армавір, Краснодарський край) — український архітектор, кандидат архітектурних наук — 1967.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Армавір, батько Антон Степанович (18831940) — службовець, мати Сидорук Ірина Фомівна (18881977) — домогосподарка. Дружина Левченко Галина Миколаївна (1935) — літературний редактор газети «Народна армія».

Закінчив Київський державний художній інститут, архітектурний факультет у 1950 році, архітектор-художник. Кандидатська дисертація — «Підприємства роздрібної торгівлі масового будівництва».

З жовтня 1950 року — у Інституті архітектури споруд Академії архітектури УРСР. У 1952 році — аспірант, Інституту аспірантури Академії архітектури УРСР. З січня 1956 року — у Інституті архітектури споруд Академії будівництва і архітектури УРСР. З жовтня 1964 року — головний спеціаліст відділу житлових і громадських будівель, з квітня 1972 року — завідувач сектору торговельно-побутових будівель КиївЗНДІЕП.

19941997 — завідувач сектору нормування та прогнозування, Київського зонального науково-дослідницького і проектного інституту з цивільного будівництва. З березня 1997 року — пенсіонер.

Член Національної спілки архітекторів України з 1959 року. Член містобудради Головного управління архітектури м. Києва (19781992).

Почесний член Академії архітектури України (1995). Почесний працівник КиївЗНДІЕПУ (1996). Брав участь у 40 міжнародних, всесоюзних і республіканських конкурсах на найкращий проект (25 з них відзначений преміями).

  • Співавтор проектів:
  • Пам'ятник Сєргєєву Ф. А. (Артему), Бахмут, Площа Свободи, архітектор, скульптори — Шапран А. А., Декерменджі М. Д. (1959),
  • громадсько-торговельного центру для експериментального будівництва на Московському проспекті у Харкові (1974),
  • монументу «Вічної слави» в м. Мелітополі (1979),
  • пам'ятника жертвам фашизму в м. Хоролі (1979),
  • пам'ятного знаку до 1500-річчя м. Києва у Дарниці (1981),
  • проекти на основі актив-системи (1981—1983)
  • музею автомобілістів в м. Брянську (1982),
  • зонального громадсько-торговельного центру на 20 тис. жителів для міста Києва (1988) та інші.

Будівлі та споруди (співавтор):

Наукові праці[ред.ред. код]

  • «Магазини масового будівництва» (1964),
  • «Розміщення та планування підприємств роздрібної торгівлі» (1969, співавтор),
  • «Динамічна архітектура (основні напрямки розвитку, принципи, методи)» (1970),
  • «Магазини (посібник по проектуванню)» (1979, співавтор),
  • «Проектування торгових підприємств» (1986, співавтор, зокрема, разом з Вадимом Абизовим).

Співавтор брошур:

  • «Методичні рекомендації по розміщенню, планувальній та технологічній організації універсамів» (1975),
  • «Рекомендації по розрахунку мережі підприємств культурно-побутового обслуговування житлових утворень на затоплюваних територіях в зоні Білорусі» (1979),
  • «Рекомендації по проектуванню будівель-блоків торговельно-побутового призначення» (1980),
  • «Методичні рекомендації по напрацюваннях торговельних підприємств з гнучким плануванням» (1983),
  • «Рекомендації по проектуванню підприємств та закладів культурно-побутового обслуговування, розміщуваних в нижніх поверхах житлових будинків» (1990).

В співавторстві написав підручник «Динамічна структура: основні напрямки розвитку, принципи, методи», 1983.

Джерела[ред.ред. код]


Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектора.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.