Гайко Маас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайко Маас
{{{ім'я}}}
Міністр іноземних справ Німеччини
14 березня 2018 — 8 грудня 2021
Попередник Зігмар Габрієль
Наступник Анналена Бербок
Президент Комітету міністрів Ради Європи
18 листопада 2020 — 21 травня 2021
Попередник Нікос Дендіас
Наступник Петер Сіярто
Міністр юстиції та захисту прав споживачів
17 грудня 2013 — 14 березня 2018
Попередник Сабіна Лойтгойссер-Шнарренбергер (юстиції)
Ільзе Айгнер (захисту прав споживачів)
Наступник Катаріна Барлі
Народився 19 вересня 1966(1966-09-19)[1][2][3] (55 років)
Саарлуї, Саарланд, ФРН[4]
Відомий як політик, триатлет, правник
Місце роботи Ford Germanyd[5]
Країна Німеччина
Alma mater Саарландський університет (1993)[5]
Політична партія Соціал-демократична партія Німеччини[5]
Релігія католицька церква і католицтво
Нагороди
Орден Трьох зірок
heiko-maas.de

Гайко Йозеф Маас (нім. Heiko Josef Maas; нар. 19 вересня 1966(19660919), Саарлуї) — німецький політик, член Соціал-демократичної партії (СДП). З 14 березня 2018 року міністр закордонних справ Німеччини в четвертому уряді Меркель.[6]

З 2013 до 2018 року Маас обіймав посаду міністра юстиції та захисту прав споживачів Німеччини у третьому уряді Анґели Меркель.[7] З 2012 до 2013 року був міністром-президентом землі Саар, а також міністром економіки, праці, енегргетики та транспорту землі Саар; з 1999 до 2012 року — лідер фракції СДП у регіональному парламенті землі Саар, лідер опозиції в ландтагу землі Саар; з 1998 до 1999 роки — міністр економіки, праці, енегргетики та транспорту землі Саар.

З 2000 до 2018 року Гайко Маас виконував обов'язки голови партії СДП у землі Саар, а з 2001 року є членом федеральної ради партії. Маас вивчав право у Саарландському університеті. Вперше обраний до ландтагу землі Саар 1996 року під наставництвом Оскара Лафонтена.

Походження та навчання (1966–1989)[ред. | ред. код]

Гайко Маас народився у католицькій сім'ї середнього класу в Саарлуї. Його батько працював солдатом, а мати — кравчинею. Хлопець отримав католицьке виховання, прислуговував у церкві та був активний у молодіжній католицькій спільноті. З власних слів Мааса, багато цінностей, із якими він познайомився у тих роках, відображаються в його політичному житті.[8] 1987 року Маас склав абітуру в державній реальній гімназії у Фельклінгені.

Після військової служби протягом одного року Маас працював помічником на заводі Ford у Саарлуї.[9] 1989 року він розпочав вивчати право в Саарландському університеті, де 1993 року склав перший державний іспит. Після проходження референдаріату 1996 року Маас склав другий державний іспит. Він є членом німецької металургійної профспілки «IG Metall».

2016 року Маас розлучився зі своєю дружиною Корінною,[10] з якою у нього є двоє дітей. З того часу він перебуває у стосунках із актрисою Наталією Вернер.[11] Маас бере участь у спортивних змаганнях із триатлону, а також є завзятим фаном футбольного клубу «Гамбург».[12]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • «Нагорода ім. Ізраеля Якобсона» Союзу прогресивних євреїв Німеччини (2014)[13]
  • «Пам'ятний знак» Міжнародного комітету Аушвіца (2015)[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
  2. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  3. Munzinger Personen
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1035528010 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. а б в https://www.bundestag.de/abgeordnete/biografien/M/maas_heiko-857754
  6. Unser Team. Sozialdemokratische Partei Deutschlands (SPD) (нім.). Процитовано 17 липня 2019. 
  7. Unser Team. Sozialdemokratische Partei Deutschlands (SPD) (нім.). Процитовано 16 липня 2019. 
  8. Bundesjustizminister Heiko Maas hadert oft mit Gott. chrismon.evangelisch.de (нім.). Процитовано 16 липня 2019. 
  9. Maas, Heiko (14 грудня 2013). Heiko Maas. Der neue Mann.. web.archive.org (нім.). Процитовано 16 липня 2019. 
  10. WELT (24 лютого 2016). Bundesjustizminister Heiko Maas und Ehefrau gehen getrennte Wege (нім.). Процитовано 16 липня 2019. 
  11. Natalia Wörner über die Liebe zu Heiko Maas: "Die Wahrheit war längst klar". vip.de (нім.). Процитовано 16 липня 2019. 
  12. Linnenbrügger, Matthias (9 червня 2016). Minister Heiko Maas outet sich: Darum bin ich HSV-Fan. MOPO.de (de-DE). Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 16 липня 2019. 
  13. Goldmann, Ayala (25 липня 2014). Justizminister geehrt. Jüdische Allgemeine (нім.). Процитовано 17 липня 2019. 
  14. Auschwitz Komitee zeichnet Justizminister Maas aus. web.archive.org. 18 січня 2016. Процитовано 17 липня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]