Гаймар Ведемеєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаймар Ведемеєр
нім. Heimar Wedemeyer
Народився 22 вересня 1906(1906-09-22)[2]
Марбург, Гіссен, Гессен, Німеччина[2]
Помер 13 листопада 1998(1998-11-13)[1] (92 роки)
Гамбург, Німеччина
Країна  Третій Рейх[2]
Діяльність солдат, підводник, яхтсмен, офіцер ВМФ Німеччини
Alma mater Марбурзький університет і Кільський університет
Знання мов німецька[2]
Учасник Друга світова війна[2]
Членство Корпус Гассо-Нассовіяd
Військове звання Kapitänleutnant[d][2]
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Гаймар Ведемеєр (нім. Heimar Wedemeyer; 22 вересня 1906, Марбург13 листопада 1998, Гамбург) — німецький юрист, яхтсмен і офіцер-підводник, капітан-лейтенант резерву крігсмаріне (1 листопада 1943). Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія[ред. | ред. код]

Вивчав право в Марбурзькому і Кільському університетах. Під час навчання почав активно займатись вітрильним спортом. В 1933 році служив в морській артилерії, після чого вступив в Імперське міністерство фінансів, працював в Інстербурзі та Кенігсберзі. Учасник літніх Олімпійських ігор 1936 року, зайняв шосте місце на вітрильних змаганнях в класі шестиметрових човнів.[3] В 1938 році переїхав в Гамбург, де працював у податковій службі.

На початку Другої світової війни повернувся на флот. З вересня 1939 року — командир корабля і групи 10-ї флотилії форпостенботів. З березня 1940 року — командир корабля 11-ї флотилії форпостенботів. В березні-вересні 1942 року пройшов курс підводника. З жовтня 1942 року — 1-й вахтовий офіцер на підводному човні U-66. В квітні-травні 1943 року пройшов курс командира човна. З 8 червня 1943 по 17 листопада 1944 року — командир U-365, на якому здійснив 7 походів (разом 142 дні в морі). З листопада 1944 по 8 травня 1945 року служив в штабі 14-ї флотилії.

Всього за час бойових дій потопив 3 кораблі загальною водотоннажністю 8790 тонн.

Дата Назва корабля Тип Тоннаж Екіпаж Загинули Країна Конвой
12 серпня 1944 Марина Раскова Торговий пароплав 7,540 632 373 СРСР BD-5
T-118 Мінний тральщик 625 ? ?
T-114 625 ? ?

Після війни працював у податковій службі Гамбурга, дослужився до звання старшого урядового директора. На Різдво 1946 року одружився з Шарлоттою Пріч з Данцига.[4] В 1978 році вступив в Академічний клуб Гамбурга, до кінця життя залишався активним членом клубу.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Klaus Vassel: Corpsgeschichte der Hasso-Nassovia zu Marburg 1839–1954, Teil II, Nr. 1096. Marburg 1981, S. 321.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://uboat.net/men/commanders/1323.html
  2. а б в г д е Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 250. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
  3. Olympics Site Closed | Olympics at Sports-Reference.com. www.sports-reference.com. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 6 квітня 2022. 
  4. Hofer, Dirk Henning (2010). Karl Konrad Werner Wedemeyer (1870-1934): ein Juristen- und Gelehrtenleben in drei Reichen : eine Biographie (нім.). Peter Lang. ISBN 978-3-631-59422-3. Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 6 квітня 2022.