Гайнц Герре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайнц Герре
нім. Heinz Danko Herre
Народився 23 січня 1909(1909-01-23)
Сент-Авольд
Помер 5 жовтня 1988(1988-10-05) (79 років)
Крюн, Ґарміш-Партенкірхен, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність career soldier
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
За поранення (нагрудний знак)
Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами
Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі з мечами

Гайнц Данко Герре (нім. Heinz Danko Herre; 23 січня 1909, Сент-Авольд — 5 жовтня 1988, Крюн) — офіцер німецьких спецслужб, оберст (полковник) вермахту, бригадний генерал резерву бундесверу.

Біографія[ред. | ред. код]

В 1927 році поступив на службу в 13-й кінний полк, в 1937 році — в 54-й саперний батальйон. З 1939 року — офіцер розвідки в штабі 26-го армійського корпусу. Учасник Польської, Французької, Балканської і Східної кампаній. В травня 1943 року переведений в ОКВ (відділ «Схід»), був заступником Рейнхарда Гелена.

Герре був активним прихильником використання радянських полонених у рядах вермахту, підтримав проект створення добровольчої російської армії, яка разом із німцями б скинула сталінський режим. З кінця 1944 року — офіцер зв'язку в командуванні РОА. В грудня 1945 року у полон американськими військами, утримувався у Форті Гант (штат Вірджинія), де піддавався інтенсивним допитам.

В 1946 році повернувся в Німеччину і вступив у Організацію Гелена, з 1957 року — голова аналітичного відділу, брав участь у перетворенні організації Гелена в БНД. У БНД Герре був головою шпигунського відділу, направленого проти соціалістичних держав, встановив співпрацю з УПА.

В 1970 році, перебуваючи на посаді представника БНД у Вашингтоні, вийшов у відставку.

Нагороди[1][ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Herre, Heinz Danko - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 2018-12-22. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dermot Bradley, Heinz-Peter Würzenthal, Hansgeorg Model: Die Generale und Admirale der Bundeswehr (1955—1999). Die militärischen Werdegänge(= Deutschlands Generale und Admirale, Teil 6b). Band 2, 1: Gaedcke — Hoff, Biblio Verlag, Osnabrück 2000, ISBN 978-3-7648-2369-6, S. 321—322.
  • Heinz Danko Herre (1909—1988). Reinhard Gehlen und das «andere Ich». In: Susanne Meinl, Bodo Hechelhammer: Geheimobjekt Pullach. von der NS-Mustersiedlung zur Zentrale des BND. Links, Berlin 2014, ISBN 978-3-86153-792-2, S. 172—174.
  • James H. Critchfield: Partners at Creation: The Men Behind Postwar Germany's Defense and Intelligence Establishments. 2003.
  • Біографія Гайнца Герре.