Гайнц Меєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайнц Меєр
Heinz Meyer
Bundesarchiv Bild 146-1981-101-31, Heinz Meyer.jpg
Народження 9 квітня 1916(1916-04-09)
Німецька імперія Магдебург, Герцогство Ангальт
Смерть 22 вересня 1987(1987-09-22) (71 рік)
Німеччина Фірзен, Північний Рейн-Вестфалія
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ Fallschirmschützenabzeichen der Luftwaffe.jpg повітряно-десантні війська
Роки служби 19381945
Звання Luftwaffe epaulette Major.svg майор
Формування 7-ма повітряна дивізія
1-ша парашутна дивізія
5-та парашутна дивізія
Командування 2-та парашутна рота 1-го парашутного полку
3-й батальйон 15-го парашутного полку
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
За поранення (нагрудний знак)
Значок парашутиста Люфтваффе Нагрудний знак Люфтваффе «За наземний бій» Комбінований знак пілот-спостерігач Нарукавна стрічка «Крит»

Гайнц Меєр (нім. Heinz Meyer; нар. 9 квітня 1916, Магдебург — пом. 18 грудня 1989, Фірзен, Північний Рейн-Вестфалія) — німецький офіцер, майор повітряно-десантних військ Вермахту. За часів Другої світової війни командував парашутним батальйоном Люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям (1944).

За часів Другої світової війни командував відділенням, взводом, ротою та батальйоном десантних військ Люфтваффе. Брав участь у десантній операції в ході вторгнення до Нідерландів, потім у Грецькій операції, в подальшому бився на Криті, на Східному фронті під Ленінградом. З літа 1943 року бився на Сицилії, в Італії, у Нормандії, в Арденнах.

Біографія[ред. | ред. код]

Гайнц Меєр поступив 1 квітня 1938 року добровольцем на військову службу до створеного на фонді авіаційного полку «Генерал Герінг» десантного підрозділу, який згодом перетворився на 1-й парашутний батальйон під командування майора Б.Брауера. Службу розпочав у 4-ій роті солдатом, згодом пройшов курси підготовки молодших командирів і в жовтні 1939 року отримав звання унтер-офіцер. З часом проявив себе на службі та був відправлений на навчання до академії в Берліні-Гатові, звідкіля вийшов фельдфебелем.

10 травня 1940 року десантувався у складі 2-го батальйону гауптмана Прагера в Голландії в ході вторгнення німецького вермахту до Нижніх країн. За участь у цій операції нагороджений Залізним хрестом 2-го ступеня. В серпні 1940 року переведений в офіцери й став командиром взводу 11-ої роти 3-го батальйону 3-го парашутного полку. У квітні 1941 року діяв у Грецькій кампанії, вів свій підрозділ у битву за Коринф. У травні 1941 року брав участь у десантуванні та боях на грецькому Криті, за що був відзначений Залізним хрестом 1-го ступеня.

Після боїв у Середземномор'ї підрозділ Меєра вивели на відпочинок та відновлення боєздатності. Згодом парашутну частину у складі 7-ої повітряної дивізії перевели на Східний фронт, де до березня 1943 року вона вела бої під Ленінградом. 1 липня 1942 року Г.Меєр отримав звання обер-лейтенанта. Бився на річках Міус та Волхов.

У травні 1943 року дивізію вивели до Франції на переформування, де з її основних частин створили 1-шу парашутну дивізію. Пізніше її перекинули до Італії, де з висадкою союзників різко загострилася обстановка. У серпні 1943 року Г.Меєр бився на Сицилії проти британських десантників, а згодом німецькі парашутисти були відведені до материкової Італії, де з вересня розпочались запеклі бої проти десантів союзників, зокрема билися проти американського десанту під Салерно. 12 листопада 1943 року офіцера підвищили в гауптмани. Бої за Монте-Кассіно, де він командував 3-м батальйоном 3-го парашутного полку. У квітні 1944 року за бойові заслуги в боях за Монте-Кассіно був удостоєний Лицарського хреста Залізного хреста.

У травні 1944 року на чолі батальйону переведений до Франції до 5-ої парашутної дивізії, що створювалась з інших формувань. З червня Г.Меєр командував батальйоном у складі II парашутного корпусу генерал-лейтенанта О.Майндля в боях у Нормандії, де здійснили висадку союзні війська. У серпні затяті бої на заході Франції, його батальйон ледве вискочив із Фалезького котла, що утворився в наслідок наступальної операції противника. Пізніше вів бої в Нідерландах.

Наприкінці 1944 року десантники Г.Меєра брали участь в Арденнській операції. 18 листопада 1944 року майор Гайнц Меєр нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста за вміле керівництво військами, мужність і стійкість, виявлені в боях на Західному фронті.

8 травня 1945 року підрозділ Г.Меєра капітулював американським військам у горах Герца. Звільнений з полону у грудні 1945 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Kurowski, Franz (1995). Knights of the Wehrmacht Knight's Cross Holders of the Fallschirmjäger. Atglen, PA: Schiffer Military. ISBN 978-0-88740-749-9.(англ.)
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L–Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.(нім.)