Гайовська-Рута Любов Онуфріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Люба Гайовська-Рута
Люба Гайовська.jpg
Загальна інформація
Народження 9 травня 1923(1923-05-09)
с. Зарваниця, Теребовлянський район, Тернопільська область
Смерть 24 січня 1954(1954-01-24) (30 років)
с. Скнилів, Пустомитівський район, Львівська область
Псевдо «Рута», «Ольга»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС OUN-B-01.svg ОУН
UPA-Zaslugy1.png УПА

Люба Гайовська-Рута (псевдо: «Ольга», «Рута»; 9 травня 1923, Зарваниця, Теребовлянський район, Тернопільська область — 24 січня 1954, біля Скнилова, Пустомитівський район, Львівська область); — референт пропаганди Львівського Крайового проводу ОУН, письменниця, журналістка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася у 1923 році в українській національно-свідомій священницькій родині Онуфрія і Ярослави Гайовських. Походили вони з Тернопільщини: батько із села Озерна, а мати із сусіднього села. Гайовські виховали п'ятьох дітей: Ярослава, Богдана, Марту, Любу і Володимира. Богдан, Люба і Володимир згодом стали у ряди борців за волю і незалежність України.

З 1938 року в рядах Юнацтва ОУН. Закінчивши у Львові другу українську гімназію, влаштувалася на роботу в Романівське лісництво, але дуже скоро, вже у 1942 році була змушена піти у підпілля. Працювала у референтурі пропаганди ОУН з 1945 року під псевдонімом «Рута».

У 1947 році була поранена в бою в селі Ілеві. У тому бою полегло дев'ять підпільників.

На зиму 1953—1954 рр. мешканець села Басівки влаштував Руту і її охоронця на зимівлю в домі Ірини Забузької. Відтоді Ірина стала зв'язковою Люби.

28 січня 1954 року її сусід зрадник дізнався і доніс окупантам про місце знаходження підпільників. Кагебісти прийшли на Львівську кондитерську фабрику де працювала Ірина, забрали її і примусили вести її до своєї хати. Прийшовши на місце, Ірина відімкнула двері і увійшла миттю засунувши двері на засув. Чекістів у хату не пустила і попередила Руту та охоронця про оточення. Друзі вирішили не здаватися живими. З будунку донісся спів «Ще не вмерла України…» і постріли, що обірвали їхнє життя.

Люба Гайовська є головною героїнею п'єси Богдана Стельмаха «Чорна стріла».

Посилання[ред. | ред. код]