Гай-Головко Олесь Несторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олесь Гай-Головко
Гай-Головко Олекса Нестерович.jpg
Ім'я при народженні Олекса Несторович Головко
Народився 12 серпня 1910(1910-08-12)
Писарівка, Крутянська волость, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 17 серпня 2006(2006-08-17) (96 років)
Суррей, Канада
Громадянство УРСР
Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Канада Канада
Національність українець
Діяльність письменник
Відомий завдяки письменник, поет, літературознавець
Alma mater Ленінградський університет
Посада Міністр інформації й пропаганди УДП
Термін 5 липня 1941 — 12 липня 1941
Батько Нестор Никифорович Головко

Оле́сь Гай-Головко́ (справжнє ім'я та прізвище: Олекса Несторович Головко; нар. 12 серпня 1910, Писарівка, Крутянська волость, Подільська губернія — пом. 17 серпня 2006, Суррей, Канада) — український письменник, поет, літературознавець. Міністр інформації й пропаганди Українського Державного Правління (1941). Член Мистецького українського руху (МУР), Об'єднання українських письменників «Слово».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився як четвертий із семеро дітей у сім'ї сільського псаломщика: його батько — Нестор Никифорович Головко, закінчив духовну школу в Кам'янці-Подільському і одруживсь у 1904 з Теклею Миколаївною Машкевич.

Олекса закінчив семирічну школу (1924), опісля — агрономічну школу в Красносільці (1928) та літературний факультет Ленінградського університету (1931). Згодом стає членом Ленінградської Асоціації Пролетарських Письменників та Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП).

Працював редактором у Харківському радіокомітеті (1932–1933), виконував обов'язки відповідального секретаря журналу «Червоний шлях» (1933–1934).

Літературний дебют О. Гай-Головка відбувся у 1931, коли у Дніпропетровському літературному журналі «Зоря» було надруковано його поезію «Балада про Федька». Навесні 1934 видав першу збірку поезій «Штурмові балади».

1935 переїхав до Києва, став членом Спілки Письменників України, працював у київських часописах і видавництвах.

Під впливом А. Любченка і П. Панча О. Гай-Головко пробує себе у прозі. Видав збірки оповідань «Світання» (1936), «Десять новел» (1937).

З 1936 працював на посаді редактора сценарного відділу Київської кіностудії імені Олександра Довженка.

У 1940 переїхав до Львова, був редактором літературно-мистецького відділу радіокомітету (1940–1941). З 1941 — один із членів Українського Державного Правління.

Наприкінці Другої світової війни О.Гай-Головко перебував у Австрії, потім у таборах для переміщених осіб у Німеччині: працював редактором літературно-мистецького відділу журналу «Пу-Гу» (Західна Німеччина, 1946–1947). У 1948 — виїхав до Британії.

У 1949 прибув до Канади, поселився у Вінніпезі, де був співредактором «Українського голосу» (1950–1952). У 1956, маючи фах агронома, отримав посаду на дослідній станції Канадського департаменту агрокультури, де й займався науково-дослідницькою діяльністю (1956–1975) до виходу на пенсію. Між 1959 і 1961 роками створив понад сорок статей про українських письменників в Канаді. У 1987 переїхав до Суррей, передмістя Ванкуверу в Британській Колумбії.

Після проголошення незалежності України відвідав рідні землі. Йому зразково влаштовано творчий вечір київською організацією Спілкою письменників України в Києві у Будинку вчителя (колишній будинок Центральної Ради), про що заздалегідь були розклеєні на київських вулицях оголошення. З тієї нагоди його було поновлено у Спілці письменників України.

Помер письменник 17 серпня 2006 року. Похований в місті Суррей, Канада.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор збірок поетичних творів «Штурмові балади» (Харків, 1934), «Сурмач» (Львів, 1942), трьох томів поетичних творів; збірок прозових творів «Світання» (Київ, 1936), «Десять новель» (Київ, 1937), «Одчайдушні» (Вінніпег,1959); мемуарних повістей «Поєдинок з дияволом» (Вінніпег, 1950), «Смертельною дорогою» (Вінніпег, 1979; Тернопіль, 2001), «Їм дзвони не дзвонили» (Вінніпег, 1987); поем «Сон» (Вінніпег, 984), «Коханіяда» (Авґсбурґ, 1947), «Скоропадський і Майдан св. Софії» (Тернопіль, 1999); літературно-критичних нарисів «Українські письменники в Канаді» (Вінніпег, 1980, 1997).

Творчий доробок[ред. | ред. код]

  • Гай-Головко О. Вірші // Хрестоматія української літератури в Канаді. — Едмонтон, 2000. — С. 98-103.
  • Гай-Головко О. Воля без волі: Роман. — Тернопіль: Тайп, 2004. — 150 с.
  • Гай-Головко О. Їм дзвони не дзвонили. Повість. — Вінніпег: Видавнича Спілка Тризуб, 1987. — 215 с.
  • Гай-Головко О. Коханіяда: Поема. — Авґсбурґ, 1947. — 61 с.
  • Гай-Головко О. Одчайдушні. Оповідання. — Вінніпег, 1959. — 196 с.
  • Гай-Головко О. Поєдинок з дияволом. — Вінніпег: Видавець Іван Тиктор, 1950. — 2 т. — 160 с.
  • Гай-Головко О. Скоропадський: Трагедія. — Тернопіль: Тайп, 1999. — 65 с.
  • Гай-Головко О. Смертельною дорогою. Спогади. — Вінніпег, 1983. — 203 с.
  • Гай-Головко О. Сон: Поема. — Вінніпег, 1984. — 43 с.
  • Гай-Головко О. Сурмач. — Львів, 1942.

Література[ред. | ред. код]

  • Гай-Головко Олекса // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1993. — Т. 1. — С. 336.
  • Безпечник І. Олекса Гай-Головко і його смертельна дорога // Нові дні. — 1984. — № 5. — С. 13-15.
  • Гуралечко М. До 80-ліття Олекси Гай-Головка // Нові дні. — 1990. — № 7-8. — С. 3.
  • Сварог В. На висхідній дорозі // Нові дні. — 1971. — № 254. — С. 3-6.
  • Славутич Яр. Українська поезія в Канаді // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон: Славута, 1992. — С.97-98.
  • Сорока П. Літературно-творчий портрет Олекси Гай-Головка. — Тернопіль, 1996. — 144 с.
  • Oleksa Hai-Holovko // Ukraine a concide encyclopedia. 988–1988 / Edited by Halyna Petrenko [ S. l. : s. n.]. — P. 161.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]