Гай-Нижник Павло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Павлович Гай-Нижник
Павло Гай-Нижник - Pavlo Hai-Nyzhnyk.jpg
Павло Гай-Нижник / Pavlo Hai-Nyzhnyk (прямий ефір одного з телеканалів, 7 липня 2017 р.)
Народився 28 травня 1971(1971-05-28) (47 років)
м. Дунаївці, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність історик
Відомий завдяки історія, політологія
Alma mater Кам'янець-Подільський університет
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник завідувач відділу історичних студій
Заклад Науково-дослідний інститут українознавства
Нагороди Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (2006)
Почесна грамота Міністерства освіти та науки України (2007)
Міжнародна літературна премія ім. Івана Кошелівця (2013)
Сторінка в Інтернеті Офіційний веб-сайт

Павло́ Па́влович Гай-Ни́жник (нар. 28 травня 1971, м. Дунаївці, Дунаєвецький район, Хмельницька область, Українська РСР) — український історик, поет, громадсько-політичний діяч. Доктор історичних наук (2008 р.), академік Української академії наук (2010 р.). Завідувач відділу історичних студій, заступник голови спеціалізованої вченої ради К 26.126.01 Науково-дослідного інституту українознавства. Є одним з провідних ідеологів і теоретиків сучасного "правого" руху (націоналізму і націонал-консерватизму) в Україні.

Життєпис[ред. | ред. код]

Павло Гай-Нижник народився 28 травня 1971 року в місті Дунаївці Хмельницької області у сім'ї творчої інтелігенції.

Був активним учасником самостійницького руху в період перебудови в СРСР. Засновник і провідник націоналістичної молодіжної організації «Союз Українського Народу», яка діяла у 1986—1989 роках у містах Дунаївці та Кам'янець-Подільський. У 1988 р. вперше на теренах радянського Поділля підніс національний прапор України (почепив на трубі Дунаєвецької суконної фабрики ім. В. Лєніна синьо-жовтий стяг).

1989 року був учасником Республіканської установчої конференції Товариства української мови імені Тараса Шевченка в Києві.

Переможець Кубка Хмельницької області з боротьби «самбо» на приз Героя Радянського Союзу Ф. Є. Гончарука (м. Нова Ушиця, 1985). Здобув «Золотий значок ГТО СРСР» (1985), ІІ юнацький спортивний розряд з легкої атлетики (1985) й з боротьби «самбо» (1986) та І спортивний розряд з футболу (1988).

Освіта[ред. | ред. код]

Павло Гай-Нижник і Леонід Кравчук (1 грудня 2000 року)

У 1978—1988 роках навчався у середній школі № 4 міста Дунаївці. Закінчив із срібною медаллю.

У 1989—1991 роках був курсантом Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії Єпішева.

1991 року — рядовий Радянської армії.

У 1991—1995 роках — студент історичного факультету Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту ім. В. Затонського (нині Кам'янець-Подільський національний університет).

З 1995 р. живе і працює в Києві.

У 1995—1998 роках — аспірант Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Національної академії наук України.

Праця[ред. | ред. код]

Гай-Нижник Павло. Документальні джерела і матеріали.jpg

У 1999 році Павло Гай-Нижник працює провідним археографом відділу пам'яток княжої та козацької доби Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.

У 2000 році захистив дисертаційне дослідження на тему «Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П. Скоропадського (29 квітня — 14 грудня 1918 р.)» і здобув науковий ступінь кандидата історичних наук із спеціальності 07.00.01 — Історія України.[1] у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Гай-Нижник П. Українська дипломатія (обкладинка).jpg

2001—2003 рр. — провідний науковий співробітник відділу економічної реформи та удосконалення управління фінансовою системою Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України.

2002—2003 рр. — завідувач науково-інформаційного відділу Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства.

2003 р. — заступник головного редактора науково-популярного часопису «Гуманітарний seminarium».

Гай-Нижник Павло. Податкова політика Центральної Ради.gif

2003 р. — науковий співробітник Інституту трансформації суспільства.

Гай-Нижник П. Фінансова політика (обкладинка).jpg

2003—2004 рр. — старший викладач кафедри історії України Криворізького державного педагогічного університету.

2004 р. — старший викладач кафедри гуманітарних наук Інституту ділового адміністрування в м. Кривий Ріг (за сумісництвом).

2004—2005 рр. — доцент кафедри історії та теорії держави і права Національної академії державної податкової служби України.

2005—2008  рр. — докторант історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

2008 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка достроково захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук із спеціальності 07.00.01 — Історія України: «Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки (березень 1917 р. — квітень 1918 р.)»[2]

2007—2012 рр. — старший науковий співробітник відділу соціально-політичної історії Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса Національної академії наук України.

2 липня 2010 р. обраний дійсним членом (академіком) Української академії наук. [2].

Від 17 квітня 2013 р. — Голова міжвідомчої Експертної ради з питань національностей, національних меншин та захисту українців у світі при Громадській раді при МЗС України.

Від 1 вересня 2013 р. — старший науковий співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства і всесвітньої історії.

Від 20 листопада 2014 р. — завідувач відділу історичних студій Науково-дослідного інституту українознавства.

Засновник (фундатор) Музею української пропаганди, що був створений в травні 2014 р. на житловому масиві «Троєщина» в Києві (вул. Драйзера, 8). Музей став першим подібним культурним закладом на лівобережжі столиці України. Від грудня 2014 р. — член експертної групи Громадського комітету з питань національно-патріотичного виховання при МОН України.

Від 8 лютого 2016 р. — голова історичної секції Міждержавного проекту «Україна-Польща».

Від 2016 р. — член «Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин».

Від 13 березня 2017 р. є членом експертно-перевірної комісії ЦДКФФА України ім. Г.C.Пшеничного.

Член редколегій: наукового щорічника «Україна дипломатична»[3]; наукового часопису «Пам'ять століть»; наукового збірника «Становлення та розвиток української державності» (засновник: Міжрегіональна академія управління персоналом), часопису «Музеї України», наукового часопису «Українознавство».

Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]

1986—1989 рр. — засновник і провідник націоналістичної молодіжної організації «Союз Українського Народу» (Дунаївці, Кам'янець-Подільський). У 1988 р. вперше на теренах радянського Поділля підніс національний прапор України (почепив на трубі Дунаєвецької суконної фабрики ім. В.Лєніна синьо-жовтий стяг).

1989 р. — учасник Республіканської установчої конференції Товариства української мови імені Тараса Шевченка в Києві.

Вересень 2002 р. — член ініціативної групи Української гетьманської організації по створенню Всеукраїнського об'єднання громадян «Союз гетьманців-державників».

Вересень-грудень 2004 р. — Учасник Помаранчевої революції в Києві.

4 березня 2010 р. підписав Петицію — Відкрите звернення до депутатів Європейського парламенту з приводу наклепу проти С. Бандери в тексті Європейського парламенту щодо України від 25 лютого 2010 р. [3].

У червні 2012 р. був включений у «Список — 300» — авторитетних і найвідоміших українців (представників інтелігенції, науки, освіти, мистецтва, політики і громадських діячів), що створили «Всеукраїнський Комітет на захист української мови».

30 липня 2012 р. на передвиборчому з'їзді УНА-УНСО був включений до партійного виборчого списку. Увійшов до першої десятки (№ 7, як безпартійний) виборчого списку Української національної асамблеї (УНА-УНСО) як кандидат у народні депутати України (вибори до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 р.)

2012 р. — кандидат в народні депутати України (№ 7 у виборчому партійному списку Української Національної Асамблеї (УНА-УНСО).

3 серпня 2012 р. підписав «Відкритий лист генеральному директору (президенту) Національної телекомпанії України Єгорові Бенкендорфу» з протестом відомих громадсько-політичних і наукових діячів проти російськомовного коментування Першим національним телеканалом ХХХ літніх Олімпійських ігор Чому Перший Національний коментує Олімпіаду недержавною мовою?!.

Учасник Євромайдану та Революції Гідності (21 листопада 2013 р. — 21 лютого 2014 р.) у Києві.

Під час Революції Гідності — член політради революційної організації «Правий сектор»[4].

У березні 2014 р. разом з групою провідних вчених України підписав «Звернення до російських вчених з приводу окупації російськими військами Криму та спроб кремлівського керівництва повернути на президентський пост в Україні В. Януковича».

П. Гай-Нижник та донька останнього гетьмана України П. Скоропадського Олена Отт-Скоропадська з чоловіком Людвіґом Отт-Скоропадським (13.IX.2005)

У серпні 2014 р. був одним з підписантів (П. Гай-Нижник, К. Гломозда, В. Сергійчук, Б. Якимович, А. Гречило, М. Железняк, О. Купчинський, А. Руккас, М. Ковальчук, М. Чмир, А. Сова, І. Скочиляс, М. Капраль та ін.) відкритого листа вчених щодо спроб нищення чи фальсифікації державних символів України, поширеному з нагоди Дня Прапора. В листі наголошувалося, що «протягом останнього часу ведеться системне нищення, паплюження та дискредитація Державних символів України» і ця політтехнологічна провокація має на меті посіяти чвари, створити штучне чергове протистояння в українському суспільстві й проводиться вона аналогічними методами, що й спроби розпалити конфлікти навколо неіснуючих мовних чи конфесійних проблем. З огляду на зазначене історики звертали увагу державних структур на потребу посилити захист державних символів України.

Від 2013 р. — засновник і голова Націонал-консервативного руху «БУЛАВА»»[5] (офіційно зареєстровано Міністерством юстиції України 24 жовтня 2017 р.)

У 2018 р. — один з активних ініціаторів переіменування Дніпропетровської області на Січеславську (у Верховній Раді України цю акцію очолив народний депутат А.Денисенко)

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений. Виховує доньок Дзвениславу (2005 р.н.) та Яснославу (2009 р.н.).

Нагороди, премії та відзнаки[ред. | ред. код]

  • 1999 р. — премією Федерації профспілок України «За активну роботу і сприяння при підготовці і випуску журналу Федерації профспілок України „Профспілки України“ у 1998 році і в першому кварталі 1999 року».
  • 2004 р. — Листом подяки Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради «за плідну роботу по організації науково-дослідницької діяльності учнів».
  • 2004 р. — Листом подяки кандидата в Президенти України, народного депутата України В. Ющенка «за участь у Міжнародному Форумі „Освіта і наука — стратегічний резерв України“».
  • 2006 р. — Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня «за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Православної Церкви».
  • 2007 р. — Почесною грамотою Міністерства освіти та науки України «за вагомий внесок у розвиток освіти та високий професіоналізм».
  • 2008 р. — Грамотою Дунаєвецької районної державної адміністрації та Дунаєвецької районної ради Хмельницької обл. «за вагомий внесок у дослідженні історії Дунаєвеччини».
  • 2012 р. — Дипломом лауреата редакції періодичних видань Національного банку України за версією журналу «Вісник Національного банку України» в номінації «Топ-20 докторів наук — активних авторів журналу „Вісник НБУ“».
  • 2014 р. — лауреат Міжнародної літературної премії імені І. Кошелівця за 2013 рік.
Гай-Нижник П. Догматика віри (обкладинка).jpg

Наукові інтереси[ред. | ред. код]

Гай-Нижник П. Росія проти України (обкладинка).jpg
  • історія України першої половини XX ст.,
  • історія світової та української політичної думки,
  • історія української революції та національно-визвольних змагань 1917—1923 рр.,
  • історія вітчизняної соціально-економічної та фінансової політики,
  • біографістика,
  • політологія,
  • ідеологія,
  • історія української діаспори.
Гай-Нижник П. 2007.gif
УНР та ЗУНР (обкладинка книги).jpg

Автор понад 600 наукових досліджень, опублікованих в наукових фахових виданнях України, США, Канади, Росії, Білорусі, Угорщини, Сербії, Румунії, Мозамбіку та інших країн. Один із співавторів передмови до «Спогадів» гетьмана України Павла Скоропадського (Київ-Філадельфія, 1995)[4].

Доробок[ред. | ред. код]

Монографії[ред. | ред. код]

Гай-Нижник П. Час на зміни (обкладинка).jpg
Hai-Nyzhnyk. Strategy for De-Occupation and Reintegration of Crimea.jpg

Поетична творчість[ред. | ред. код]

Гай-Нижник П. Плинність (обкладинка).jpg
Смак свободи.JPG
Hai-Nyzhnyk Poeziya.jpg

Поезії автора друкувалися у часописах «Подолянин» (Кам'янець-Подільський), «Батьківщина» (Торонто, Канада), «Дніпро» (Київ), а також у збірнику української поезії «Вілаг почуттів» (Ужгород, 2012) та у міжнародному літературно-публіцистичному часописі українських письменників «Соборність» (Ізраїль, 2013). Новітні поезії П. Гай-Нижника, а також «Лірична галерея» автора набули численного кола шанувальників і особливої популярності серед молоді, на слова його віршів складаються популярні пісні (зокрема: «Якби ти знала мила моя» та «Мамине кохання»), а також твори для хорового співу (як, наприклад, «Скажи-но, гай» (слова П. Гай-Нижника, музика С. Заверухи) — хорова композиція, що брала участь у Міжнародному фестивалі хорової музики (Варна, Болгарія; червень 2012 р.)..

Виступи в ЗМІ (відео, аудіо)[ред. | ред. код]

  • Консерватизм в Україні: минуле, сучасне, майбутнє. Науково-методологічний круглий стіл, м. Київ, 24 квітня 2003 р. // Економічний часопис-ХХІ. — 2003. — № 4. — С. 20,48-49 [5]
  • 10-11 грудня 2007 р. — виступ та відповіді на запитання слухачів на тему «Вплив фінансових та соціально-економічних катаклізмів на психологію людини та державне будівництво» у прямому ефірі програми «Роздуми до і після опівночі» (радіо ЕРА-FM)[6].
  • 4-5 лютого 2008 р. — виступ та відповіді на запитання слухачів на тему «Революції та їх вплив на розвиток суспільства та державотворення» у прямому ефірі програми «Роздуми до і після опівночі» (радіо ЕРА-FM)[7].
  • 21-22 січня 2009 р. — виступ та відповіді на запитання слухачів на тему «Соборність України: до 90-річчя Акта Злуки УНР і ЗУНР» у прямому ефірі програми «Роздуми до і після опівночі» (радіо ЕРА-FM)[8].
  • 20 березня 2009 р. — інтерв'ю телеканалу 1+1 в репортажі Телевізійної служби новин (ТСН) «Хто вкрав корону князя»:[9].
  • 20 березня 2009 р. — інтерв'ю програмі «Час новин» 5 телеканалу.
  • 20 березня 2009 р. — інтерв'ю програмі новин телеканалу «Тоніс».
  • 2 вересня 2010 р. — інтерв'ю програмі новин телерадіоканалу «Київ» з приводу 14-ї річниці запровадження гривні в Україні.
  • 23 липня 2011 р. — виступ та відповіді на запитання слухачів на тему «Чи потрібно переписувати історію» у прямому ефірі програми «На перетині думок» (радіо «Культура»).
  • 22 серпня 2011 р. — виступ на відеоконференції «Україна за двадцять років» (Чернігів — Варшава — Оксфорд — Москва — Нью-Йорк — Київ) [10]
  • 29 вересня 2011 р. — інтерв'ю газеті «День»: «Історія і національна безпека. Павло Гай-Нижник: „Досвід нашої державності початку XX століття вказує українцям на просту істину — не варто нікого звинувачувати у втраті державності, окрім себе“» [11]
  • 10 жовтня 2011 р. — виступ та відповіді на запитання слухачів на тему «Сучасні історики і історична наука» у прямому ефірі програми «На перетині думок» (радіо «Культура»).
  • 11 грудня 2011 р. — виступ та відповіді за запитання слухачів на тему «Три Гетьманати» у прямому ефірі програми «Вечірні зустрічі» (радіо «Культура») [12];
  • 14 грудня 2011 р. — Рід Скоропадських продовжить Ванесса? До питання про спадковість «верховної влади» в гетьманській династії // Україна молода. — 2011. — № 227 [13]
  • 17 січня 2012 р. — «Історія і національна безпека» доповідь у київській «Просвіті» про аналогії періоду української державності 1917—1921 рр. та становлення сучасної України [14]
  • Гай-Нижник П.: «У влади немає інтелектуального резерву» (інтерв'ю взяв О. Куриленко) // Газета по-українськи. — 2012. — № 1360. — 27 січня [15].
  • Гай-Нижник П.: «В авторитарній державі дракон з'їдає сам себе» (інтерв'ю взяв О. Куриленко) // Газета по-українськи. — 2012. — № 1375. — 23 лютого. — С. 8 [16].
  • 25 лютого 2012 р. — Виступ та відповіді на запитання слухачів на тему «Діалоги поколінь крізь призму погляду історика» у прямому ефірі програми «Вечірні зустрічі» (радіо «Культура») [17].
  • 9 березня 2012 р. — 95-річчя Української Центральної Ради. «Ваша Свобода» — дискусія в ефірі: Павло Гай-Нижник, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ; Олександр Кучерук, історик, директор Музею УНР (Радіо Свобода) [18].
  • 19 березня 2012 р. — Виступ та відповіді на запитання слухачів на тему «Роль гетьманського руху в українській державності?» в прямому ефірі програми «Вечірні зустрічі» («Українське радіо» канал «Культура») [19].
  • 3 червня 2012 р. — Виступ та відповіді на запитання слухачів на тему «Український консерватизм у XX столітті» в прямому ефірі програми «Вечірні зустрічі» («Українське радіо» канал «Культура») [20].
  • 24 серпня 2012 р. — Виступ П. Гай-Нижника від імені Української Національної Асамблеї (УНА-УНСО)в День незалежності України [21].
  • 13 вересня 2012 р. — прес-конференція представників Української Національної Асамблеї (УНА-УНСО) О. Березюка та П. Гай-Нижника «Автономна Республіка Крим: бути чи не бути» (Київ, Інформаційне Агентство «УНІАН») [22].
  • 21 січня 2013 р. — IV Універсал Української Центральної Ради — проголошення незалежності УНР. «У донесеннях писалося: Малоросія перестає бути Малоросією і стає Україною» — історик (П. Гай-Нижник)" — дискусія в ефірі: Павло Гай-Нижник, доктор історичних наук; Олександр Кучерук, історик, директор Музею УНР (Радіо Свобода) [23].
  • 29 січня 2013 р. — «Ушанувати героїв: пам'ятний бій» репортаж служби новин «Вікна» телеканалу СТБ про відзначення 95-ї річниці бою під Крутами [24].
  • 20 лютого 2013 р. — В гостях у програми «Україна спортивна» (ведучий В. Щербачов). Павло Гай-Нижник і Володимир Волков про національне самоусвідомлення та про проект світового визнання української нації [25].
  • За країну життя віддам! За владу — ніколи! // Кременчугский ТелеграфЪ. — 2013. — № 8. — 21 лютого.
  • 21 лютого 2013 р. — Павло Гай-Нижник — гість програми «Рано-вранці» (з доктором історичних наук розмовляє Я. Загоруйко; КДРТРК) [26].
  • Березень 2013 р. — Україна: забута історія — Іван Мазепа: вдячність царя (документальний науково-популярний фільм виробництва телеканалу «МЕГА») [27].
  • Квітень 2013 р. — Україна: забута історія — Петро Конашевич-Сагайдачний: гетьман-стрілець (документальний науково-популярний фільм виробництва телеканалу «МЕГА») [28].
  • Квітень 2013 р. — Київські історії: Павло Петрович Скоропадський — гетьман всієї України (документальний науково-популярний фільм виробництва телеканалу «ТРК Київ», 2013 р.) [29].
  • 26 квітня 2013 р. — виступ та відповіді на запитання слухачів на тему «95-річчя проголошення Української Держави у формі Гетьманату П. Скоропадського» в прямому ефірі програми «Вечірні зустрічі» («Українське радіо» канал «Культура») [30].
  • 2 травня 2013 р. — Павло Скоропадський — останній гетьман. «Скоропадський знав, що виділені гроші з Росії для терористичних загонів, щоб його вбити» — історик (П. Гай-Нижник)". Гості «Вашої Свободи»: історики Павло Гай-Нижник та Ігор Гирич (Радіо «Свобода») [31].
  • 17 червня 2013 р. — Бесіда з Павлом Гай-Нижником. Розмова про минуле і сучасне в українській політиці (авторська передача І. Гурчика «Шахівниця Странника», інтернет-телеканал INTV) [32].
  • 25 червня 2013 р. — Пастка псевдодемократії. Друга бесіда у прямому ефірі автора програми «Шахівниця Странника» І. Гурчика з доктором історичних наук Павлом Гай-Нижником. Цього разу говорили про пастки та загрози псевдодемократії (інтернет-телеканал INTV) [33].
  • 20 серпня 2013 р. — Програма «Архіваріус» на українському радіо в Чикаго. Гість — Павло Гай-Нижник — історик, поет, громадсько-політичний діяч (UkieDrive Radio, Радіо Чикаго, США) [34]
  • 26 серпня 2013 р. — Програма «Архіваріус» на українському радіо в Чикаго. Гість — Павло Гай-Нижник — історик, поет, громадсько-політичний діяч (UkieDrive Radio, Радіо Чикаго, США) [35]
  • Павло Гай-Нижник: «Повстанню проти Скоропадського сприяли німці» // Історична правда. — 2013. — 14 листопада [36]
  • Листопад 1918-го: чому зазнала невдачі інтеграція Скоропадського. «Скоропадський звільнив Петлюру через тиск із Берліна» — історик (П. Гай-Нижник) Суботня Свобода з Д. Шурхалом (Радіо Свобода), 16 листопада 2013 р. ВІДЕО, АУДІО [37]
  • «Німеччина розглядала більшовиків в якості своїх друзів» (інтерв'ю взяв А. Топчій) // Час і Події (Чикаго, США). — 2013. — 14 листопада. — № 46 [38]
  • «Многие люди боялись выпускать детей на улицу. Ходили слухи, что соседи заманивают к себе в дом ребятишек и съедают их» // Факты и комментарии. — 2013. — 23 листопада [39] (рос.)
  • Оппозиционеры не знают, как выпутаться со сложившейся ситуации, им страшно идти дальше — эксперт // Антикоррупционный информационно-аналитический портал job-sbu.org. — 2013. — 4 грудня [40] (рос.)
  • «Наша опозиція боїться того, що сталося» В Україні почалася національно-визвольна боротьба // Газета по-українськи. — 2013. — № 103 (1645). — 6 грудня. — С.7 [41]
  • Шуклинов П. Амнистия: власть и Майдан сделали полшага навстречу друг другу // Ліга Новости: ЛIГАБiзнесIнформ: Информационное агентство. — 2014. — 14 лютого [42] (рос.)
  • «Правий сектор» сформував політраду і вирішив включитися в процес врегулювання ситуації в Україні // NEWSru.ua — Україна. — 2014. — 14 лютого [43]
  • «Правий сектор» сформував політраду і готовий долучитися до консультацій щодо врегулювання ситуації // УНІАН. — 2014. — 14 лютого [44]
  • «Правий сектор» сформировал политсовет и хочет присоединиться к переговорам по урегулированию ситуации в Украине // ПрессОРГ 24. — 2014. — 14 лютого [45]  
  • Беловол А. «Правый сектор» готов освободить Грушевского в течение суток // Сегодня. — 2014. — 14 лютого [46]  
  • Програма новин «Сьогодні» про брифінг члена політради «Правого сектору» П. Гай-Нижника в Українському Домі (телеканал ТVi, 14 лютого 2014 р., Київ) ВIДЕО [47]
  • Інтерв'ю члена політради «Правого сектору» П. Гай-Нижника програмі «Новини» телеканалу UBR (14 лютого 2014 р., Київ, Український Дім) ВIДЕО [48]
  • Інтерв'ю члена політради «Правого сектору» П. Гай-Нижника програмі «Сьогодні про головне» телеканалу TVi (14 лютого 2014 р., Київ) ВIДЕО, АУДІО [49]
  • Член політради Правого Сектору Павло Гай-Нижник зачитує Звернення Правого Сектору до світового та європейського співтовариства від 12 лютого 2014 р. (Київ, Український Дім, 14 лютого 2014 р.) ВіДЕО, АУДІО [50]
  • Meschede L., Haaß V. «Der dritte Weltkrieg bricht aus» // Abendzeitung München. — 2014. — Sonntag. — 09. März [51]
  • «Правий сектор: радикальний синдром». Документальний фільм виробництва телеканалу ICTV (квітень 2014 р.). ВІДЕО [52]
  • Тригуб В. На Троєщині буде Музей української пропаганди! // Музеї України. — 2014. — 8 травня [53]
  • Творець Музею пропаганди йде до Київради // Нова Січ. — 2014. — 9 травня [54]
  • В столице открыли Музей украинской пропаганды (репортаж служби новин телеканалу БТБ від 23 травня 2014 р.) ВІДЕО [55] (рос.)
  • Павло Гай-Нижник у студії телеканалу «112 Україна». Тема: Постреволюційна влада (Телеканал «112 Україна»; 24 травня 2014 р.) ВІДЕО [56]
  • Музей української пропаганди на Троєщині (25 травня 2014 р., Київ, Деснянський р-н., Троєщина) ВІДЕО [57]
  • Київські історії: Київ військовий (документальний науково-популярний фільм виробництва телеканалу «ТРК Київ», 2014 р.) ВІДЕО [58]
  • «Украинские красавицы поднимают боевой дух армии новой фотосессией». П.Гай-Нижник і фотомоделі у програмі новин «Подробности» (телеканал «Інтер», 7 липня 2014 р.). ВІДЕО [59] (рос.)
  • «Для натхнення. Українські красуні — за своїх героїв-воїнів». П. Гай-Нижник, К. Крючкова і фотомоделі у програмі «Новини» (телеканал «Інтер», 7 липня 2014 р.). ВІДЕО [60]
  • «Отечественные красавицы поддержали украинскую армию». П. Гай-Нижник, К. Крючкова і фотомоделі у програмі «Новости» (телеканал «Голос UA», 7 липня 2014 р.). ВІДЕО [61]
  • «Серія плакатів з чарівними дівчатами — у підтримку української армії». П. Гай-Нижник, К. Крючкова, В. Тригуб і фотомоделі у програмі новин телеканалу NewsOne (Київ, Музей української пропаганди, 7 липня 2014 р.). ВІДЕО [62]
  • Павло Гай-Нижник у програмі «Культ особи» (радіо «Промінь», 18 вересня 2014 р.) АУДІО [63]
  • Засідання «круглого столу» на тему: «Новий імідж українського війська» (13 жовтня 2014 Р., Київ, Укрінформ) ВІДЕО [64]
  • «Древний Киев». Документальный фильм из цикла «Украина: лабиринты истории» (телеканал БТБ, Украина, октябрь 2014 г.) ВІДЕО [65] (рос.)
  • «Даниил Галицкий и Александр Невский». Документальный фильм из цикла «Украина: лабиринты истории» (телеканал БТБ, Украина, ноябрь 2014 г.) ВІДЕО [66] (рос.)
  • «Трезубец». Документальный фильм из цикла «Украина: лабиринты истории» (телеканал БТБ, Украина, декабрь 2014 г.) ВІДЕО [67] (рос.)
  • Презентація поетичних збірок «Воїнам Світла» та «Живи, Надіє» в Києві (програма «Час новин», 5 канал; 14 березня 2015 р., м. Київ, Києво-Печерська Лавра, Музей книги і друкарства України) ВІДЕО [68]
  • Павло Гай-Нижник у програмі «Ранок з культурою» з оцінкою спроб «перевернути» український державний прапор (11 березня 2015 р., державний телеканал «Культура») ВІДЕО [69]
  • Павло Гай-Нижник: Майбутнє — за національними державами (інтерв'ю взяла О. Процюк) // Галичина. — 2015. — 2 липня. [70]
  • Вступ України до НАТО: недоліки і переваги (коментар у програмі «Слово експерту»; 1 серпня 2015 р., телеканал «Право TV», Київ) ВІДЕО [71]
  • «Идея нардепа Мусия переименовать копейку в рубль». Комментарий эксперта, доктора исторических наук П. Гай-Нижника (Радио «Вести», программа «Свежий взгляд», 12 августа 2015 г.) [72] (рос.)
  • П.Гай-Нижник у телемарафоні «Украина: от Союза до Союза. Испытание независимостью» (прямий ефір у День незалежності України, 24 серпня 2015 р., 17-й канал ТБ) [П. Гай-Нижник у телемарафоні «Украина: от Союза до Союза. Испытание независимостью» (прямий ефір у День незалежності України, 24 серпня 2015 р., 17-й канал ТБ)] [73]
  • П. Гай-Нижник про Ялтинський форум, міграцію, криваву сутичку під ВР і «Свободу», реформи та владу України (прямий ефір телеканалу NewsOne, 13 вересня 2015 р.) [74]
  • П. Гай-Нижник про зустріч «Норманської четвірки» в Парижі 2 жовтня 2015 р. (прямий ефір телеканалу NewsOne, 3 жовтня 2015 р.) [75]
  • П. Гай-Нижник у прямому ефірі програми «Война и мир» в День захисника України (14 жовтня 2015 р., 17-й канал ТБ) [76]
  • П. Гай-Нижник про декомунізацію в Україні у прямому ефірі соціального ток-шоу «Война и мир»: «Декомунізація. Нові вулиці та міста» (5 лютого 2016 р., 17-й канал ТБ) [77]
  • З ініціативою перенести столицю України з Києва в Канів виступив «прем'єр-міністр опозиційного уряду» Б. Колесніков (коментарі П. Гай-Нижника та В. Горобця журналістові Радіо «Свобода» М. Штекелю, 25 лютого 2016 р.) [78]
  • Гай-Нижник: владі час припинити брехати власному народові й повернути свою діяльність у русло законності (13 березня 2016 р., прямий ефір телеканалу NewsOne) [79]
  • Выбор царских генералов: Как выбор генералов последнего русского царя повлиял на судьбы новых государств П. Гай-Нижник и Д. Шурхало в программе В. Портникова «Дороги к свободе» (19 марта 2016 г., Радио Свобода) [80]
  • Чи встигне влада виправити помилки попередників: П. Гай-Нижник на NewsOne (1 травня 2016 р. Великодній марафон. Прямий ефір телеканалу NewsOne) [81]
  • У Києві на Майдані привітали полоненого М. Карпюка з Днем народження (21 травня 2016 р.; Center for Civil Liberties) [82]
  • Ток-шоу «12» Тема: Вибори на тимчасово окупованих територіях? (студія 271 / 28 травня 2016 р.) [83]
  • «Україна між Сталіним і Гітлером». Про Акт відновлення Української Держави у Львові 30 червня 1941 р. у авторській програмі О. Донія «Ідейний вибір» (22 червня 2016 р.; канал 3S — Savik Shuster Studio) [84]
  • Павло Гай-Нижник у програмі "Остання Барикада" 4.04.2017 [87]

Наукове рецензування[ред. | ред. код]

  • Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. — Т. 12: Матеріали восьмого круглого столу «Культура, освіта і просвітницький рух на Поділлі. Присвячено 90-річчю Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка». — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2008. — 520 с.
  • Завальнюк О. М., Стецюк В. Б. Земства Поділля в добу Української революції 1917—1920 рр. — Кам'янець-Подільський: Іксіома, 2009. — 220 с.
  • Жванко Л. Біженство Першої світової війни в Україні: документи і матеріали (1914—1918 рр.). — Харків: ХНАМГ, 2009. — 389 с.
  • Комарніцький О. Б. Містечка Волині та Київщини у добу Української революції 1917—1920 рр. — Кам'янець-Подільський: Іксіома, 2009. — 312 с.
  • Енциклопедичний вісник України: Збірник наукових праць. — К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Ч. 1. — 96 с.
  • Подільська «Просвіта»: історія і сьогодення: зб. наук. праць за підсумками регіональної науково-краєзнавчої конференції, м. Кам'янець-Подільський, 2-3 червня 2011 року. — Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2011. — 172 c.
  • Тарасов А. В. Суспільно-політичні та молодіжні рухи в Україні XIX—ХХ ст.: [Навчально-методичний посібник]. — Кривий Ріг, 2011. — 127 с.
  • Чуприй Л. В. Есть ли у человечества будущее? — Книга 1. Знаки Апокалипсиса. — К.: КАФЕДРА, 2012. — 280 с.(рос.)
  • Чуприй Л. В. Апокалипсис сегодня. Правда и вымысел. — Книга 2. Гибель давних империй и деградация современной цивилизации. Есть ли пути спасения? — К.: КАФЕДРА, 2012. — 424 с. (рос.)
  • Жванко Л. М. Біженці Першої світової війни: український вимір (1914—1918 рр.): монографія / Л. М. Жванко. — Х.: Віровець А. П. «Апостроф», 2012. — 568 с.
  • Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. — Т. 19: 130-річчю від дня народження Івана Огієнка присвячується. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2012. — 536 с.
  • Шурхало Д. Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники. — Львів: ПАІС, 2013. — 224 с.
  • Бондаренко А. Культ воїна-звіра в мілітарних традиціях на території України. — К., 2013. — 172 с.
  • Прокопчук В. Дунаєвеччина: край і люди. — Дунаївці; Кам'янець-Подільський, 2013. — 352 с.
  • Народна культура українців: життєвий цикл людини. — Т.5. Культ старості. — К.: Дуліби, 2015.
  • Дєдик О. Г. Чортківська офензива. Ч.IІ. — Лв.: Видавництво «Астролябія», 2015. — 192 с.
  • Соціальна історія: Науковий збірник. — К.: ПП «КП УкрСІЧ», 2015. — Вип.X. — 154 с.
  • Історія української культури / Н. М. Левицька, В. О. Колосюк, С. І. Береговий та ін.: Навчально-методичний посібник (за ред. Н. М. Левицької, С. І. Берегового). — К.: Кондор-Видавництво,2015. — 326 c.
  • Історія України / Н. М. Левицька, В. О. Колосюк, С. Б. Буравченкова та ін.: Навчально-методичний посібник (за ред. проф. Н. М. Левицької) — К.: Кондор-Видавництво, 2015—336 с.

Використана література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]