Гай Гракх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гай Гракх
лат. Gaius Sempronius Gracchus
Félix Auvray Caio Gracco.jpg
Народився 154 до н. е.
Рим, Римська республіка
Помер 121 до н. е.
Рим, Римська республіка
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик
Посада народний трибун
Батько Тиберій Семпроній Гракх
Мати Корнелія Сципіона Африкана
Брати, сестри  • Тіберій Гракх і Семпронія

Гай Семпро́ній Гракх (лат. Gaius Sempronius Gracchus, більш відомий як Гай Гракх; близько 152 до н. е. — 121 до н. е.) — політичний діяч часів Римської республіки, лідер демократів-популярів. Мав видатні здібності красномовця.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з впливового плебейського роду Семпроніїв. Син Тиберія Семпронія Гракха i Корнелії Африканської Молодшої — дочки Публія Корнелія Сципіона Африканського. Був молодшим братом Тиберія Гракха. Його сестра Семпронія була дружиною Сципіона Африканського Молодшого.

Замолоду брав участь у облозі Нуманції в Іспанії. У 133 році до н. е. став членом комісії-тріумвірату щодо вирішення питання щодо розподілу землі. У 126 році став квестором, під час своєї каденції керував Сардинією. Тут здобув велику повагу своєю чесністю та справедливістю.

У 123 до н. е. став народним трибуном, належав до популярів. Користувався підтримкою бідних мешканців, уможливлював їм закупівлю зерна за низькою ціною 6,5 аса[1] за модіус[2], у 122 році до н. е. віддав до рук вершників судові справи про фінансові зловживання в римських провінціях.

Потім він замислив повалити аристократію, знищити могутність сенату, додавши до нього 300 нових членів, яких він хотів обрати зі стану вершників через коміції. Майже насильно вніс пропозицію про те, щоб дати латинянам право повного римського громадянства, а іншим італійським союзникам латинського права (jus latinum). Тоді проти нього повстав не лише сенат, але навіть частина плебеїв — римські пролетарі (лат. proles), які мали римське громадянство (соціальний прошарок безземельних, котрі не володіли нічим, окрім власного потомства), позаяк це збільшило б кількість бенефіціарів закону lex frumentaria[3]. Все це шкодило планам Гракха, який у 121 році до н. е. знову став домагатися посади народного трибуна. Щоб завадити виборам, сенат дав італійцям інші привілеї за допомогою пропозицій, внесених Лівієм Друзом. Гракха не було обрано.

Але на цьому його вороги не зупинилися: один з новообраних народних трибунів запропонував скасувати закони Гракха. Подача голосів повинна була здійснюватися на Капітолійському пагорбі. Проте до цього справа не дійшла. Коли озброєні сенатори і вершники з'явилися на площі, а консул Луцій Опімій зайняв Капітолій, Гракх зі своїми прихильниками пішов на Авентинський пагорб і звідти, після марних спроб вступити в переговори з сенатом і після того, як його друг Леторій утримав його від самогубства своїм проханням про те, щоб Гракх зберіг життя для кращих часів, він втік до Гая Фурріни, в одне з передмість міста, що знаходилося на правому березі Тибру. Тут наказав своєму довіреному рабу убити себе, не бажаючи потрапити до рук оптиматів . Луцій Септимулей, друг Гая Гракха, за гроші зголосився відрубати голову у трупа Гракха.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Ліцинія Красса

Діти:

  • Семпронія, дружина Марка Фульвія Флакка Бамбаліона. Була бабцею Фульвії, відомої діячки часів падіння Римської республіки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ас — дрібна римська монета
  2. Модіус — римська міра для сипучих продуктів (1/6 м = 8,733 л)
  3. Lex frumentaria (зерновий закон) — забезпечення громадян пшеницею, як правило, за субсидованою ціною;

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]