Гай Мирослав Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мирослав Гай
Мирослав Гай на акції Ні капітуляції!, 14 жовтня 2019 року
Мирослав Гай на акції Ні капітуляції!,
14 жовтня 2019 року
Народився 5 січня 1982(1982-01-05) (40 років)
м. Київ, Україна
Громадянство Україна Україна
Діяльність актор
Нагороди та премії
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) — 2022
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
[1]

Миросла́в Олекса́ндрович Гай (народився 5 січня 1982 року) — актор, волонтер, керівник благодійної організації «Фонд „Мир і Ко“».[2]

Мирослав Гай.jpg

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 січня 1982 року в Києві. У 1998 році вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Після закінчення інституту протягом 15 років викладав акторську майстерність та майстерність телеведучого.[3] Актор Київського драматичного театру «Браво» (головні ролі — у п'єсі «Фантазии Фарятьева»; «Медведь» А.Чехова). Серед найвідоміших ролей у кіно: «Прорвемся» (2006), «Возвращение Мухтара-5» (2009), «Ловушка» (2009), «Ефросинья» (2010—2013), «Возвращение Мухтара-7» (2011), «Брат за брата-3» (2014), «Перелетные птицы» (2014), «Пляж» (2014)[4], а також «С табуретом через Гималаи» (2007) та «Поиски истины (телеканал «СТБ», 2007—2011).

З 2007 року Мирослав Гай — викладач акторської майстерності та майстерності телеведучого на телеканалі «СТБ» (проекти «Танцюють всі!», «Україна має талант», «МастерШеф», «X-Фактор», «Холостяк», «Все буде добре», «Неймовірна правда про зірок», «Танці з зірками», «Феномен»).

Після подій на Майдані починає активну волонтерську діяльність.

У лютому 2016 року закінчив перший експериментальний курс підготовки офіцерів запасу для учасників АТО в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського й здобув спеціальність командира механізованих підрозділів та перше офіцерське звання[5][6][7].

Мирослав Гай на акції
Ні капітуляції!, 6 жовтня 2019 року

Волонтерська діяльність[ред. | ред. код]

З листопада 2013 року — активний учасник подій на Майдані у складі 3 сотні Самооборони, згодом — гвардієць 1-го резервного батальйону Нацгвардії імені генерала Сергія Кульчицького. 14 травня 2014 року Мирослав Гай разом із десантником 95-ї Житомирської аеромобільно-десантної бригади Сергієм Шевчуком піднімають державний прапор на телевізійній вежі м. Слов'янська (гора Карачун).[8][3] У червні 2014 року Мирославу вдається спільно з «Армією SOS» та харківською компанією «Акваторія» забезпечити водопостачання для бійців, що займають позицію на горі Карачун (поруч зі Слов'янськом, Донецька область), шляхом буріння 120-метрової свердловини під час мінометних обстрілів.[3]

У серпні 2014 року створив і очолив благодійну некомерційну волонтерську організацію Фонд «Мир і Ко», яка входить до переліку перевірених структур.[2] У листопаді 2014 року діяльність фонду було відзначено грантом Міжнародної фундації Джорджа Сороса «Відродження». Фонд «Мир і Ко» доставляє в зону АТО харчові продукти, амуніцію, одяг та взуття, необхідне обладнання, прилади для військових підрозділів та батальйонів. Також забезпечує медикаментами поранених військових у шпиталях, допомагає вихованцям дитячих будинків-інтернатів та вимушеним переселенцям.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «Богдана Хмельницького» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ президента України 379—2018. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022. 
  2. а б Фонд Мир и Ко. 4army.com.ua. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 17 квітня 2015. 
  3. а б в Горская Д. (11 вересня 2014). Мирослав Гай: "Защищать бойцов нужно сейчас. Мертвому солдату бронежилет ни к чему". Факты. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 17 квітня 2015. 
  4. Мирослав Гай: роли в кино. kino-teatr.ru. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 11 березня 2016. 
  5. Прокопенко О. (10.02.2016). Бійці АТО стають молодшими командирами. Урядовий кур'єр. Архів оригіналу за 02.05.2016. Процитовано 02.05.2016. 
  6. Випуск першої групи офіцерів запасу зі складу учасників АТО, які мають вищу освіту. Укрінформ. 08.02.2016. Архів оригіналу за 02.05.2016. Процитовано 02.05.2016.  (Відео [Архівовано 2 травня 2016 у Wayback Machine.] (М. Гай — з 23-ї хвилини))
  7. Гай М. (30.01.2016). Офіцерські курси. site.ua. Архів оригіналу за 11.10.2016. Процитовано 02.05.2016. 
  8. Вояка-актор, який під обстрілом встановив прапор на телевежі, дістався туди без жодної страховки. ТСН. 16 травня 2014. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 17 квітня 2015.  (Відео на YouTube)

Посилання[ред. | ред. код]