Гай Фульвій Плавціан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гай Фульвій Плавціан
6863 - Plauziano(Museo Pio-Clementino) - Foto Giovanni Dall'Orto, 10 june 2011.jpg
Народився 150(0150)
Великий Лептіс
Помер 22 лютого 205
Рим
·вбито
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, військовий очільник
Посада консул
Термін 203 рік
Попередник Тіт Мурреній Север
Наступник Луцій Фабій Кілон Септимін
Батько Гай Фульвій Плавціан
У шлюбі з Гортензія
Діти 1 син та 1 донька

Гай Фульвій Плавціан (лат. Gaius Fulvius Plautianus; 150 — 22 лютого 205) — політичний і військовий діяч Римської імперії, консул 203 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у м. Великий Лептіс. Свою службу розпочав за імператора Коммода. Незабаром став praefectus vehiculorum, тобто відповідав за видачу субсидій. Після цього призначений відповідальним за дороги неподалік Риму. Слідом за цим отримав посаду відповідального за збір податків на нерухомість. За правління імператора Пертінакса призначений головою пожежної служби та очільником вігілів (поліції) Риму.

У 193 році підтримав свого родича Луція Септимія Севера у боротьбі за владу. Останній доручив йому своїх синів. У 197 році призначений префектом преторія. У 197 та 202 роках отримав консульські значки. Користувався повною довірою імператора Севера. У 202 році видав за імператорського сина Каракаллу свою доньку.

У 203 році став консулом, разом з Публієм Семтимієм Гетою. Після смерті іншого префекта преторія — Квінта Емілія Сатурніна — залишився одноосібним головою преторіанців. Тоді ж увійшов до колегії понтифіків.

Посилення Плавціана викликало занепокоєння та підозри Каракалли, який намагався налаштувати батька-імператора проти префекта преторія. Тривалий час цього не вдавалося. Зрештою Каракалла підібрав начебто свідків змови Плавціана. Внаслідок цього під час аудієнції в імператорському палаці Гая Плавціана було вбито, майно його конфісковано.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Гортензія

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Werner Eck: C. Fulvius Plautianus. In: Der Neue Pauly (DNP). Band 4, Metzler, Stuttgart 1998, ISBN 3-476-01474-6, Sp. 708f. (нім.)