Гай Юлій Гігін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гай Юлій Гігін
лат. Caius Iulius Hyginus[1]
Ім'я при народженнілат. Caius Iulius Iginus
Народився64 до н. е.[1]
Римська Іспанія
Помер17[2]
Рим, Римська імперія
КраїнаСтародавній Рим[1]
Діяльністьписьменник, міфограф, поет, астроном, граматик
Знання мовлатина
Суспільний станвільновідпущеник[3]

Гай Юлій Гігін (64 рік до н. е. — 17 рік н. е.) — відомий давньоримській письменник та науковець часів імператора Октавіана Августа.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Стосовно відомостей про місце народження, а також родини Гігіна немає. За походженням він був або іспанець (іберієць) або грек з Александрії Єгипетської. Був вільновідпущеником імператора Августа. Гай Гігін був учнем граматика Александра Полігістора. У 28 році до н. е. Август призначив Гігіна очільником Палатинської державної бібліотеки. Товаришував з Овідієм та істориком та політиком Клодієм Ліцином.

Гай Гігін займався історією, астрономією, філологією, створював прозаїчні твори, з сільського господарства. Усі ці наукові праці не дійшли дотепер і відомі здебільшого за назвами. Більше за все є дані щодо розробок Гігіна в галузі астрономії. Він досліджував та надав опис сферичності космосу, кліматичних поясів Землі, перелік сузір'їв та планет, описав схід та захід зірок, рух Сонця в екліптиці, сонячні та місячні затемнення.

На його честь названо астероїд і кратер на Місяці.

Твори

[ред. | ред. код]

З історії та міфології:

  • «Про життя та справи відомих людей».
  • «Про славних людей».
  • «Приклади» (або «Історії»).
  • «Про троянські роди».
  • «Про богів пенатів».
  • «Про особливості богів».

З географії:

  • «Про розташування італійських міст».

З філології:

  • «Коментар до праць Вергілія».
  • «Книга про Вергілія».
  • «Коментар до творів Гельвія Цинни».

З астрономії:

  • «Астрономія».

З сільського господарства:

  • «Про землеробство».
  • «Про бджіл».

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Funaioli H.. Grammaticae Romanae fragmenta. Lipsiae, 1907. P. 525—538. (лат.)