Гай Юлій Цезар Страбон Вопіск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гай Юлій Цезар Страбон Вопіск
Gaius Iulius Caesar Strabo Vopiscus
Народився 130 до н. е.(-130)
Рим, Римська республіка
Помер 87 до н. е.(-087)
Рим[d], Римська республіка
вбито
Громадянство Римська республіка
Діяльність політик, військовий діяч
Посада еділ
Батько Луцій Юлій Цезар
Мати Попілія
Рід Юлії
Брати, сестри  • Луцій Юлій Цезар III
 • Юлія[d]

Гай Юлій Цезар Страбон Вопіск (лат. Gaius Iulius Caesar Strabo Vopiscus; 130 до н. е. —87 до н. е.) — політичний, військовий діяч, поет та красномовець часів Римської республіки.

Біографія[ред.ред. код]

Походив з патриціанського роду Юліїв. Син Луція Юлія Цезара, претора 130 року до н. е. Отримав ім'я «Вопіск». ймовірно, маючи брата-близнюка. Вопіск значить близнюк, який залишився живим (при передчасних пологах й смерті другого близнюка)[1].

У 103 році до н. е. увійшов до колегії греміум, яка повинна була слідкувати за дотримання закону Луція Сатурніна — lex frumentaria. У 100 році до н. е. його призначено військовим трибуном. У 99 році до н. е. увійшов до колегії понтифіків.

У 96 році до н. е. обіймав посаду квестора, а у 90 році до н. е. — еділа. Брав участь у Союзницькій війні. Після її закінчення підтримав Луція Корнелія Суллу. У 88 році до н. е., без обіймання посади претора, висунув свою кандидатуру на консула 87 року до н. е. При цьому Гай Страбон сподівався на підтримку Сулли.

Втім останній вимушений був рушити проти армії царя Мітрідата VI Евпатора, що розташовувалася на Балканському півострові. Після цього у 87 році до н. е. до Риму повернулися очільники популярів — Гай Марій та Луцій Корнелій Цинна. Під час вуличних боїв у Римі Гай Юлій Цезар Страбон Вопіск та його брат Луцій були вбиті.

Творчість[ред.ред. код]

Був відомий як автор численних трагедій на еллінських теми. З усього доробку Страбона збереглися лише уривки з трагедії «Адраст», «Текмеса», «Тевтрад». також він був майстром епістолярного жанру. Красномовство Гая Цезаря Страбона Вопіска вихваляє Цицерон у своєму діалозі «Про ораторів».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь.—М.:Рус. яз., 1986.—С.833

Джерела[ред.ред. код]