Галайчук Леонід Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галайчук Леонід Леонідович
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png Сержант
Галайчук Леонід Леонідович.jpg
Загальна інформація
Народження 18 вересня 1991(1991-09-18)
Україна Україна, Одеська область, Обжиле
Смерть 17 березня 2017(2017-03-17) (25 років)
Україна Україна, Донецька область, Водяне
°загиблий у бою
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо «Угрюмий»
Військова служба
Роки служби 2010—2011, 2014—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Navy.svg Військово-морські сили
Рід військ БЗ МП.svg Морська піхота
Формування
501 ОБМП.png
 501 ОБМП
36 ОБрМП.png
 36 ОБрМП
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Леоні́д Леоні́дович Галайчу́к (18 вересня 1991(19910918), с. Обжиле, нині Балтська міська громада, Одеська область, Україна — 17 березня 2017, с. Водяне, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець морської піхоти, сержант Військово-морських сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Позивний «Угрюмий».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1991 року в селі Обжиле на Одещині. В перший клас пішов у Березівську школу, але коли батьки розлучилися, переїхав з мамою в Молдову, там закінчив 9 класів. Повернувся в Україну до батька, працював на будівництві. У 2010—2011 роках проходив строкову службу в зенітно-ракетних військах.

З початком російської збройної агресії проти України навесні 2014 року добровольцем став на захист Батьківщини, служив у прикордонних військах Державної прикордонної служби України. Після демобілізації навесні 2015 року пішов на контрактну службу в морську піхоту, і після підготовки на Широколанівському полігоні у червні 2015 знову вирушив на фронт.

Сержант, командир відділення гранатометного взводу 2-ї десантно-штурмової роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на ділянці Широкине — Лебединське — Водяне, Оперативно-тактичне угруповання «Маріуполь».

17 березня 2017 року загинув від осколкового поранення у голову внаслідок розриву міни, під час обстрілу спостережного посту біля села Водяне з боку окупованого села Саханка. Тоді ж загинув матрос Олексій Кондратюк[1][2].

Похований 20 березня на кладовищі рідного села Обжилого Балтської міської громади[3][4].

Залишились батьки Леонід Петрович і Тетяна Костянтинівна, сестра Анна.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].

У травні 2017 року на фасаді Березівської загальноосвітньої школи в селі Березівка відкрито меморіальну дошку Леоніду Галайчуку[6].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]