Перейти до вмісту

Галактична корона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наша Галактика та її околиці; показано сфероїдальну корону, що оточує Галактику.

Галакти́чна коро́на — гарячий розріджений газ, що оточує галактики й виходить далеко за їхні видимі межі. Найбільших розмірів досягає в еліптичних галактиках. Є частиною галактичного гало.

Корона — частина галактичного гало[1]. Вона складається з розрідженого та гарячого газу[2].

Галактична корона має значну масу, в гігантських еліптичних галактиках вона може сягати 1 мільярда мас Сонця[3]. Такий газ може мати температуру близько 1 мільйона кельвінів. З огляду на це корона активно випромінює в рентгенівському діапазоні, завдяки чому вона й була виявлена. З часом гарячий газ корони може або піти в міжгалактичний простір, або охолонути і впасти на галактику[3].

Вважають, що поповнюватися речовина корони може з таких джерел: міжгалактичний газ у групах і скупченнях галактик; далекі від центру галактики або від площини її диска зорі, що втрачають речовину в процесі еволюції; газ поблизу площини галактики, частина якого залишає диск завдяки додатковій енергії[3], наприклад, від вибухів наднових.

Вперше ідею про існування корони навколо нашої Галактики висунув 1956 року Лайман Спітцер[4][5].

Утримання галактикою корони з такого гарячого газу вимагає, щоб маса галактики перевищувала просту суму маси речовини зір, газу, пилу, планет та інших видимих об'єктів в Галактиці й вимагає існування невидимого гало темної матерії. Іноді його за аналогією з газовою короною галактики називають «темною короною».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Локтин А. В., Марсаков В. А. (2010). Структура Галактики и типы населений. Звёздная астрономия в лекциях. Ростов-на-Дону: Астронет. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.
  2. П. А. Бакулин, Э. В. Кононович, В. И. Мороз. § 169 // Курс общей астрономии. — 4-е издание. — М. : «Наука», 1977. — С. 481. — 544 с.
  3. а б в Галактическая корона // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2006. — Т. 6. Восьмеричный путь — Германцы. — С. 302. — ISBN 5-85270-335-4. (рос.)
  4. Sun Kwok. Physics and Chemistry of the Interstellar Medium. — University Science Books, 2007. — P. 17. — 569 p.
  5. Спитцер Лайман (Spitzer, Lyman, Jr.). Астронет. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.

Література

[ред. | ред. код]