Фроманталь Галеві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фроманталь Галеві
фотографія
Основна інформація
Дата народження 27 травня 1799(1799-05-27)
Місце народження Париж
Дата смерті 17 березня 1862(1862-03-17) (62 роки)
Місце смерті Ніцца
Commons-logo.svg Файли у Вікісховищі

Жак Франсуа́ Фроманта́ль Галеві́ (фр. Jacques-Fromental Halévy, 27 травня 1799, Париж — 17 березня 1862, Ніцца) — французький композитор, автор відомої опери «Жидівка» (фр. La Juive).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Парижі в заможній родині єврейського поета, кантора, вчителя єврейської мови Ель Галеві (Халфона) та французької єврейки Жюлі Меєр. Емігрувавши з Баварії, батько був змушений до свого прізвища Леві додати приставку для євреїв «а-».

З дитинства Жак проявляв неабиякі музичні здібності. У 1809 році у віці 10 років він вступає до Паризької консерваторії, де його вчителями стають Фелікс Казо, Ламберт, Анрі Бертон та Луїджі Керубіні. По закінченню консерваторії в 1917 році за випускну кантату «Ермінія» Галеві отримує Римську премію, що дала йому можливість протягом двох наступних років працювати в Італії. У цей час на замовлення французького уряду він пише твір для трьохголосного хору «De Profundis» (Псалом 130) з текстом на івриті.

В 1816 році після повернення на батьківщину Галеві починає викладати в Паризькій консерваторії. Його перші опери не мали значного успіху. Лише в 1927 році, після виконання комічної опери «Ремісник» («L'artisan») Галеві здобуває широку популярність. В цьому ж році його призначають професором Паризької консерваторії, а в 1929 — диригентом Великої французької опери.

Галеві прославився не тільки як композитор, але і як педагог, що виховав плеяду знаменитих французьких композиторів. Серед них Гуно, Базен, Сен-Санс, Оффенбах і Бізе, що став його зятем.

У 1854 році Жак Галеві був призначений постійним секретарем Академії витончених мистецтв Франції.

В 1862 році композитор помер. Одна з центральних вулиць Парижа носить його ім'я.

Опера «Жидівка»[ред.ред. код]

Найвідомішою оперою Галеві стала опера «Жидівка» (фр. La juive). Автор лібрето: Е.Скриб. В опері використані єврейскі мотиви, багатовікові страждання єврейського народу знайшли в ній глибоке музичне вираження.

Героїня «Жидівки», Рахіль, проявляє полум'яну любов до єврейської релігії, до якої не належить за народженням, але в традиціях якої була вихована прийомним батьком, Жозаром, і вона добровільно кидається на вогнище, не бажаючи зрадити своїм ідеалам. Галеві хотів зобразити в цій опері духовний морок і жорстокість, які панували в Середні віки, як наслідок хибного розуміння релігії.

Прем'єра відбулась 23 лютого 1835 року в Парижі в театрі «Опера Гарньє». У дореволюційній Росії була представлена перший раз на сцені німецького театру в Петербурзі і називалася «Жидівка», в СРСР опера йшла під назвою «Дочка кардинала», а з 2010 року ця опера виконується в Михайлівському театрі в Санкт-Петербурзі під назвою «Юдейка».

Опера «Королева Кіпру»[ред.ред. код]

Прем'єра «Королеви Кіпру» відбулась 22 грудня 1841 на сцені Паризької Опери. Перша постановка «Королеви Кіпру» пройшла успішно. Лібрето, автор якого Генрі Вернуа де Сен-Жорж, привернуло до себе чимало уваги з боку критиків. Протягом довгих років опера продовжувала звучати на головній сцені Парижа, про що свідчать сторінки друкованих видань XIX ст. Так, у Каталозі 1878 року повідомляється, що 31 грудня 1876 на сцені Паризької опери відбулась 118-та вистава «Королеви Кіпру». Відомо також, що твір Ф. Галеві з успіхом був прийнятий і в інших містах Франції.

Композитори-сучасники Галеві про його творчість[ред.ред. код]

Г. Берліоз: «Музика Галеві відноситься до тієї, яку не можна об'єктивно оцінити після першого прослуховування. Одразу відчувається, що їй бракує досконалої форми, яскравих почуттів. Її складну внутрішню красу розумієш вже потім».

Р.Вагнер:"Що характеризує натхнення Галеві, так це, перш за все, патетика високої ліричної трагедії<…>. Його призначення писати музику, що ллється з прихованих, але найпотужніших глибин".

Основні твори[ред.ред. код]

  • Ремісник (1827)
  • Човняр (1827)
  • Кларі, італійською (1828)
  • Дилетант з Авіньону (1828)
  • Спогади Лафльора (1829)
  • Жидівка (1835)
  • Блискавка (1835)
  • Гвідо і Геневра (1838)
  • Шеріф (1839)
  • Королева Кіпру (1841)
  • Карл IV (1843)
  • Мушкетери королеви (1846)
  • Трояндова фея (1849)
  • Пікова дама, за новеллою Олександра Пушкіна у перекладі Проспера Меріме(1850)
  • Набоб (1853)
  • Маг (1858)
  • Ной, закінчена Бізе

Джерела[ред.ред. код]