Галицьке озеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галицьке озеро
View from Balchug hill in Galich 2.jpg
58°24′23″ пн. ш. 42°17′54″ сх. д. / 58.40650000002777631° пн. ш. 42.2985000000277722° сх. д. / 58.40650000002777631; 42.2985000000277722Координати: 58°24′23″ пн. ш. 42°17′54″ сх. д. / 58.40650000002777631° пн. ш. 42.2985000000277722° сх. д. / 58.40650000002777631; 42.2985000000277722
Розташування
Країна Flag of Russia.svg Росія
Регіон Костромська область
Геологічні дані
Розміри
Площа поверхні 75,4 км²
Висота 100 м
Глибина макс. 5 м
Довжина 17 км
Ширина 6,4 км
Вода
Басейн
Вливаються Chelsmad, Srednyayad і Svyatichkad
Витікають Вьокса (притока Костроми)d
Площа басейну 872 км²
Країни басейну Росія
Інше
Geonames 562155
Код ДВР Росії 08010300111110000005789
Галицьке озеро. Карта розташування: Росія
Галицьке озеро
Галицьке озеро (Росія)

CMNS: Галицьке озеро у Вікісховищі

Га́лицьке озеро (рос. Галичское озеро) — найбільше озеро Костромської області Росії.

Гідрографія[ред. | ред. код]

Площа 75,4 км²[1]. Витягнуто із заходу на схід. Довжина озера — 17 км, найбільша ширина — 6,4 км, глибина до 3,5 метра. Береги плоскі, заболочені. Дно мулисте, в озері великі запаси сапропелю. Покривається льодом в кінці жовтня — початку листопада, скресає в квітні[2][3][4].

Рівень води в озері — 101 м над рівнем моря. Галицьке озеро живиться в основному ґрунтовими водами. Зі східного боку в нього впадають кілька річок, найбільші — Челсма і Середня, витікає Вьокса[5][2].

На південному березі озера розташоване місто Галич[4].

Палеогеографія[ред. | ред. код]

Улоговина озера утворилася понад 125 тисяч років тому при таненні льодовикових вод. У той час її розміри перевершували величину нинішнього озера[6].

Історія[ред. | ред. код]

В одному з рідкісних говорів жителів узбережжя Галицького озера збереглася ймовірна стара назва водойми — «Нерон»[7].

Озеро в XXI столітті[ред. | ред. код]

Озеро багате на рибу, проте в останні роки спостерігається тенденція до його обміління. Через мілководність 70 % площі водойми поросло заростями і замулено, що може поставити під загрозу екосистему озера[8].

Навколишня природа[ред. | ред. код]

Навколо знаходиться Державний природний заказник «Галицький», що включає в себе заболочені приозерні ділянки. У ньому збереглася реліктова чорна вільха, там зустрічається понад 180 видів птахів, 37 видів ссавців і 9 видів амфібій і рептилій[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Озеро Галичское / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. а б А. В. Измайлова. Галичское озеро // Вода России. Архівовано з джерела 9 вересня 2020
  3. Галичское озеро // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
  4. а б Аркуш карти O-38-XIII. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1981 р. Видання 1989 р. (рос.)
  5. Аркуш карти O-38-49-Г.
  6. а б «Чёрные дыры» Галичского района - Галич Костромской история. history.galich44.ru. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 14 травня 2020. 
  7. Свиньин П. П. часть I, глава «Галич» // Картины России и быт разноплеменных её народов из путешествий П.П.Свиньина. — С-Петербург, 1839. — С. 170—171. (рос.)
  8. Г. К. Фомичева, Т. М. Колесова. Экологическое состояние Галичского озера // Костромская земля / выпуск № 3 (1995). kostromka.ru (рос.). Архів оригіналу за 20181013220743. Процитовано 20 червня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]