Успенський собор (Галич)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Успенський собор
Krylos church footing.jpg

Фундаменти Успенського собору
Тип споруди церква
Розташування Галицький район, Україна,Крилос
Засновник Ярослав Осмомисл
Належність православ'я
CMNS: Успенський собор на Вікісховищі

Галицький Успенський собор, Церква Пресвятої Богородиці — головний храм княжого Галича та другий за розміром храм Київської Русі (після Софійського собору у Києві). З XII століття був кафедральним собором Галицької єпархії, а з XIV століття Галицької Митрополії - другої на Русі після Київської. Довгі століття був взірцем архітектурної довершеності для формування стилю архітектури Галичини, мурованої переважно з тесаного каменю.

Літописні згадки[ред.ред. код]

Перша згадка про Успенський собор відноситься до 1187 року, у зв'язку із смертю його будівничого - князя Ярослава Осмомисла (Того же лѣт̑ престависѧ Галичькии кн҃ѧзь Ӕрославъ сн҃ъ Володимерь мс̑ца ѡктб̑ѧ въ а҃ дн҃ь а во вторъıи дн҃ь положенъ бъıс̑ во црк҃ви ст҃ъıӕ Бц҃а. бѣ же кн҃ѧзь моудръ и рѣченъ ӕзъıкомъ)[1]. У 1208 році храм згадується як місце посадження на Галицький стіл малолітнього князя Данила володимирськими, галицькими та угорськими боярами[2]. До 1219 року відноситься згадка про влаштування на церкві Богородиці укріплень ("граду") угрським воєводою Філею[3]. До церков Богородиці та Михаїла у 1231 заходить князь Данило[4], так само він “приходить до пречистої Богородиці” у 1235 після зайняття Галича за відсутності князя Михайла Всеволодовича Чернігівського[5]. Під час оборони князя Ізяслава Володимировича від військ Романа Даниловича у 1254 році, воїни Ізяслава та він сам вибігли на склепіння церкви “куди і беззаконні угри були вибігли”, тобто мова іде про констукції саме Успенського собору[6]. Це остання літописна згадка свідчить про те, що собор вцілів під час монголо-татарської навали. Наявність склепінь та “комар” може говорити або про цілковиту неушкодженість конструкцій споруди, або їх відносно невеликі пошкодження, які вдалось досить швидко усунути.

Руйнація будівлі[ред.ред. код]

Заснування у 1303 році митрополії саме у Галичі свідчить, що у цей час єпископська резиденція, розміщена тут, та сама будівля знаходились у доброму стані, а собор, після спустошення Києва, був, на короткий час, найбільшим діючим храмом Русі. Про це, певним чином, свідчать срібна монета чеського короля Вацлава II, що була вибита у Празі між 1300 і 1305 році і знайдена на руїнах споруди наприкінці 1930-х років, а також згадка про церкву Успіння Богородиці у грамоті князя Лева 1301 року[7][a]. На печатці Галицького митрополита Теодора 1334 року, розміщено зображення Богородиці[8] як традиційного символу галицького собору, однак написання грамоти у Львові свідчить про, принаймні, тимчасове перебування Теодора у новій столиці. На основі археологічних досліджень, Ярослав Пастернак дійшов висновку, що наприкінці XIV - поч. XV століть контрукції будівлі зазнали значних руйнувань, і вже в той час на місці частини споруди виникла нова каплиця[9]. Цей процес збігся у часі із заміщенням польсько-католицькою владою давньо-руських єпископських осередків резиденціями латинських єпископів. У 1455 році польський король Казимир ІV видав указ про заборону ремонтувати й відновлювати давньогалицькі храми[10][11]; в цей же час, ще значні за обсягом збережені конструкції собору стали розбирати, і згодом, на його місці був розміщений цвинтар[b]. Далі територія Крилосу і розташованого тут манастиря, служить як резиденція намісників Галицьких єпископів та митрополитів.

Історія та дослідження[ред.ред. код]

Розкопки Успенського собору Я. Пастернаком, 1936 р.

Рештки літописної Богородичної церкви княжого Галича виявила у 1936 році експедиція Наукового товариства ім. Т. Шевченка під керівництвом Ярослава Пастернака. Від храму збереглись лише фундаменти, частково вибрані, невеликі фрагменти підлоги та скупі ділянки наземних стін. Найважливішими у цих дослідженнях виявились такі факти: 1) місце розташування собору на Крилоському городищі стало вагомим доказом у дискусії щодо локалізації літописного «города»; 2) значні розміри церкви — 37,5×32.4 м, що серед храмів Київської Русі того часу поступаються лише розмірам Софії Київської; 3) білокам'яна техніка мурування та багатий архітектурний декор; 4) знайдено чоловіче поховання у кам'яному саркофазі, інтерпретоване дослідником як останки галицького князя Ярослава Володимирковича (Осмомисла). Спираючись на результати своїх досліджень, Я. Пастернак визначив час спорудження собору — 1157 рік.

Фундаменти собору будувалися переважно з туронської крейди, а наземні стіни — з дрібнозернистого літотамнієвого вапняку та білого алебастру. У склепіння собору клали подільський травертин — камінь відносно легкий. Мури собору викладені напівбутовим методом: дві зовнішні лицьові стінки з оброблених квадрів, між ними — забутка, так зване «ядро муру». В основі наземних мурів виявили сліди застосування внутрішніх дерев'яних зв'язків — «в'язей». Підлогу собору вимощували різним матеріалом: у «храмі вірних» та в центральній частині західної галереї, або притворі, — алебастровими плитами, у «святилищі» — плитами теребовельського пісковика.

Під час археологічних досліджень Успенського собору виявлено багато знахідок, які значно доповнюють наше уявлення про його колишній вигляд і декор. На особливу увагу заслуговують фрагменти типового на той час романського декору — людських та звіриних кам'яних масок, що служили консольними основами для колончатих поясів, частини зубчатого фризу та аркатурного пояса. До фрагментів кам'яної різьби слід віднести також частини кубовидної капітелі, базу з круглою колонкою, а також уламки півкруглих валиків. Все це показало, якою була білокам'яна оздоба собору — фризи та дуги, декоровані «в шахівницю», різьблені капітелі, кубовидні консольки, плетінковий орнамент.

Під час повторних досліджень руїн Успенського собору в 1992–1998 роках виявлено ще понад сто фрагментів архітектурних деталей, серед них уламки нервюр, колонки, профільовані елементи баз, карнизів, уступів, гзимсів та вертикальних тяг, аркових дуг, а також дрібніші фрагменти з уривками білокам'яної різьби. Більшість архітектурних деталей різьбилися з вапняку, проте траплялися й алебастрові профільовані елементи.

На основі нових археологічних досліджень та архітектурного аналізу вдалося виділити три етапи формування планувальної та архітектурно-просторової структури собору. На першому етапі (при закладці фундаментів) він планувався як восьмистовпний храм з бічними двоярусними галереями. Вже в процесі будівництва його вирішили зробити шестистовпним, хрестовобанним, з нартексом та бічними галереями. А в процесі його функціонування, наприкінці ХІІ чи на початку ХІІІ ст. його перебудували у чотиристовпний, оточений з трьох боків двоярусними галереями. На можливу двоярусність галерей вказує значна потужність обводових фундаментних мурів, які були закладені на ту ж глибину, що й фундаменти внутрішніх стін собору. На певному етапі його функціонування галереї могли покривати односпадовими дахами — звідти, правдоподібно, походить червона керамічна дахівка, виявлена розкопками. Кутові дільниці собору, в плані квадратні або наближені до квадрата, могли завершуватись чотирма додатковими банями.

Успенський собор (Владімір)

Найближчими за архітектурним вирішенням до Галицького Успенського собору є храми Владіміро-Суздальської землі середини і другої половини XII століття, які будували скоріш за все галицькі майстри. Зокрема, подібним до Галицького собору є Успенський собор у Владімірі-на-Клязьмі. Ярослав Пастернак висловив припущення, що при добудові до Владімірського собору галерей та менших бань наприкінці XII ст. будівничі могли взоруватися на форми Успенського собору в Галичі.

Подальші згадки про Успенський собор засвідчують, що він діяв протягом XIV–XVI ст. Саме з цим храмом як з центром Галицької митрополії ще з ХІІІ ст., імовірно, пов'язана традиція уживати назви «Крилос» для всієї гори, на якій до середини ХІІІ ст. функціонувала княжа столиця.

Точна дата руйнування Успенського собору залишається невідомою. Письмові згадки опосередковано підтверджують його існування ще в другій половині XVI ст. Тоді ж (імовірно, до 1584–1585 рр.) споруджено нову Успенську церкву, але на місці старої ще в першій половині XVIII ст., згідно з інвентарем 1749 року, було добре видно кам'яні руїни.

Князь Роман Мстиславич за твердженням автора Суздальського літопису був похований в храмі,[12] що частково спростовує О. Головко.[13]

Спроби відбудови[ред.ред. код]

Наприкінці 1990-х років в контексті відзначення 1100-ліття Галича[14] вперше була здійснена спроба відбудови собору. У серпні 1999 року за погодженням з Галицькою районною державною адміністрацією, Галицький міжгосподарський відділ капітального будівництва розпочав будівельні роботи на рештках собору[15]. В цей час було закладено ряд залізо-бетонних елементів у археологічній зоні фундаментів споруди. Роботи були припинені, в тому ж році, через протести громадських організацій і наукових установ, Заповідника “Давній Галич”, а також під тиском листів Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Міністерства культури і мистецтв України.

У травні 2017 травні в Івано-Франківську відбулася нарада на якій було знову було висунуто пропозицію щодо відновлення Успенського собору. У ній взяли участь засновники Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд відновлення Галицького Успенського Собору»: голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук та його заступник Ігор Пасічняк, архієпископ і митрополит Івано-Франківський УГКЦ Володимир Війтишин, народні депутати Анатолій Матвієнко і Михайло Довбенко, екс-нардеп Зіновій Шкутяк, а також голови Галицької РДА та райради, керівники відповідних управлінь ОДА, депутати та деякі науковці[16]. Проте учасники ХІV Міжнародної наукової конференції "Археологія заходу України", яка відбулася у Львові 17-19 травня 2017 р., з приводу ініціативи відбудови собору (фахівці з археології, архітектури, мистецтвознавства та історії) виступили із заявою, в якій такий проект назвали "категорично неприпустимим"[17]. 29 жовтня 2017 року у музеї «Історії Галича» в с. Крилос відбувся круглий стіл «Галицький Успенський собор: відродження державної та духовної величі України», за участю З.Шкутяка, директора національного заповідника "Давній Галич В.Костишина, голови Львівської ОДА О. Синютки та депутатів М. Княжицького, А.Кота, М. Довбенка, С.Барни, за результатами якого була прийнята резолюція щодо "оголошення всеукраїнського конкурсу на розробку проектних пропозицій відновлення Галицького Успенського собору з музеєфікацією існуючих фундаментів XII ст."[18][19]

Зауваги[ред.ред. код]

  1. Достовірність цієї, та подібних грамот Лева є предметом дискусії науковців та викликають сумніви
  2. Про це свідчить Я. Пастернак, аналізуючи свої археологічні дослідження

Примітки[ред.ред. код]

  1. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 656-657
  2. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 721
  3. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 737
  4. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 764
  5. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 778
  6. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 830
  7. Грамоти XIV ст. / Упорядк., вст. ст., ком. i слов.-покаж. М. М. Пещак — К., 1974. — С. 9-41
  8. Лаппо-Данилевский А. Печати послҍдних галичско-владим.князей и ихъ советников, С.-П.: 1906,-с.293
  9. Пастернак Я. Старий Галич, Ів.-Франківськ: «Плай», 1991, -С.166
  10. Ювілей великого відкриття (2011) Інформаційний ресурс Української Греко-католицької церкви Відвідано:29.10.2017
  11. Церква Успіння Пресвятої Богородиці, Крилос (2011) Дивен Світ Відвідано:29.10.2017
  12. Олександр Головко. Останній похід князя Романа Мстиславича у джерелах та історичній думці / Український історичний журнал.— К., № 4 (487) за липень-серпень 2009.— 240 с.— С. 38. ISSN 0130-5247
  13. Там само. С. 40
  14. Про заходи з підготовки до відзначення 1100-річчя заснування м. Галича
  15. Бевз М., Бевз В., Лукомський Ю., Петрик В. Успенський собор давнього Галича: історія вивчення, проблеми збереження та консервації, Пам’ятки України, 2001 р., № 4, с. 30 – 35.
  16. Наталя Козак Н. Новий храм на старому фундаменті, Галицький Кореспондент 02.07.2017
  17. виступили проти відбудови Свято-Успенського собору у Крилосі. Тримай курс Відвідано: 30.10.2017
  18. Під час круглого столу на Івано-Франківщині очільник області наголосив на важливості збереження історико-культурної спадщини,Прес-служба ОДА Відвідано 29.10.2017
  19. Влада обіцяє відновити Галицький Успенський собор ХІІ століття у Крилосі, Тримай курс Відвідано:29.10.2017

Джерела[ред.ред. код]

  • Лукомський Ю., Петрик В. Стольний город Галич // «Є»: архітектура, будівництво, інтер'єр, мистецтво. — ч.1. — Львів, 2009. — С. 2-7.
  • В. Дідух, Р. Мацалак. Успенський собор // Пам'ятки Крилоської гори / Пам'ятки України, 2013. — № 6 за червень. — С. 7-8.