Галкін Борис Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Галкін.

Борис Галкін
Ім'я при народженні	Галкін Борис Сергійович
Народився	19 вересня 1947 (76 років) Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, композитор, кінорежисер, сценарист, ведучий, кінопродюсер, телеведучий
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна і Російський університет театрального мистецтва
Роки діяльності	1969 — до сьогодні
У шлюбі з	Печернікова Ірина Вікторівна, Олена Петрівна Демидоваd і Разуміхіна Інна Вікторівнаd
Діти	Владислав Галкін
Членство	СК СРСР і Russian Cosmic Societyd
IMDb	nm0302261
Нагороди та премії
Орден святого благовірного великого князя Димитрія Донського
Борис Галкін у Вікісховищі

Борис Сергійович Галкін (рос. Борис Сергеевич Галкин; нар. 19 вересня 1947, Ленінград, Російська РФСР) — радянський і російський кіноактор, кінорежисер, сценарист, продюсер, композитор, Заслужений артист Російської Федерації (1999). Путініст та українофоб. Підтримує путінський режим та війну Росії проти України.

Біографія

Народився 19 вересня 1947 року в сім'ї робітника Сергія Михайловича Галкіна (1911—1985) і службовиці Світлани Георгіївни Галкіної (1924—2006). Дід по батькові загинув у "Велику Вітчизняну війну". Бабуся по батькові, Ганна Михайлівна Галкіна, прожила 94 роки. Борис — прямий нащадок сестри фельдмаршала Михайла Кутузова.

У 1969 році закінчив театральне училище ім. Б. Щукіна, в 1977 році — режисерське відділення вищих театральних курсів при ГІТІСі. Працював актором і режисером в театрах Москви і Новгорода, у тому числі актором Московського театру драми і комедії на Таганці в період з 1971 по 1977 рік. Знявся більше ніж у сорока фільмах.

З 1996 року — заступник директора з виробництва кіностудії ім. М. Горького.

З 2003 - ведучий програми «Служу Вітчизні!» на Першому каналі.

28 червня 2005 підписав Звернення діячів культури, науки, представників громадськості у зв'язку з вироком, винесеним колишнім керівникам НК «ЮКОС».

З 2005 року по 18 квітня 2008 був президентом Гільдії акторів кіно Росії.

Громадянська позиція

Прибічник путінського режиму. Виступав в окупованому Росією Криму. Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку.

Підтримав вторгнення Росії в Україну 2022 року.

Нагороди та премії

• Срібна медаль імені О. П. Довженко (1978) — за виконання ролі лейтенанта Тарасова у фільмі «В зоні особливої ​​уваги» (1977)
• Премія Ленінського комсомолу (1981) — за втілення образів сучасників у кіно і високу виконавську майстерність
• Заслужений артист РФ (1999)

Сім'я

• Батько — Сергій Михайлович Галкін (1911—1985) — робітник.
• Мати — Світлана Георгіївна Галкіна (1924—2006) — службовець.
• Перша дружина — Ірина Вікторівна Печернікова (нар. 1945)
• Друга дружина — Олена Петрівна Галкіна (Демидова) (нар. 1947)
  • прийомний син від 1-го шлюбу другої дружини — Владислав Галкін, актор (25.12.1971— 25.02.2010)
  • Дочка — Марія Галкіна (нар. 03.09.1977 р)
• Третя дружина (з 2013 року) — Інна Разуміхіна (нар. 1973), співачка.
  • Дочка — Анна Борисовна Галкина (нар. 2017)

Фільмографія

1. 1967 — Відплата — лейтенант
2. 1969 — Відлуння далеких снігів
3. 1970 — Місто першого кохання — Філіп
4. 1972 — Свеаборг — Ємельянов
5. 1974 — Свій серед чужих, чужий серед своїх — вершник
6. 1975 — Таке коротке довге життя — Ігор
7. 1976 — Сентиментальний роман — Степан
8. 1976 — Доля барабанщика — Вітька Чесноков
9. 1977 — У зоні особливої уваги — лейтенант Тарасов
10. 1978 — Омелян Пугачов — Микита Строєв
11. 1979 — Блакитний карбункул — Джеймс
12. 1979 — Капітан Збреши-голова — батько Завітайкіних
13. 1980 — Громадянин Льошка — Льошка Ігнатов
14. 1980 — Білий сніг Росії — Соломон Флор
15. 1980 — Люди в океані — Саня Пряхін
16. 1981 — Хід у відповідь — капітан Тарасов
17. 1981 — Очікування полковника Шалигіна — Петро Іванович Бєлов
18. 1982 — Поліська хроніка (Люди на болоті, Дихання грози) — Олесь
19. 1982 — Подорож буде приємною — Геннадій
20. 1983 — Підліток — Крафт
21. 1984 — Один і без зброї — Синок
22. 1985 — Матвійова радість — Матвій
23. 1986 — Звинувачується весілля — Фаля
24. 1987 — Солом'яні дзвони
25. 1987 — Акція — Єгор Іванович Сьомін
26. 1987 — Дзеркало для героя — Кирило Іванович Пшеничний, батько Сергія
27. 1987 — Суд в Єршовці — Рогачов
28. 1988 — Всі когось люблять… — Григорій
29. 1988 — Робота над помилками
30. 1989 — Князь Удача Андрійович — Володимир Єлхов, батько Віті
31. 1989 — Смиренний цвинтар — Гарік
32. 1990 — Рій — Віктор Заварзін
33. 1990 — Кат — Саша Завалішин
34. 1991 — Кров за кров — Вальок
35. 1991 — 22 червня, рівно в 4:00… — Полозов
36. 1992 — Пам'ятаєш запах бузку… — Пахомов
37. 1992 — Гра
38. 1994 — Чорний клоун — Аксель Біркамп, він же Олександр Іванович Лозовий
39. 1995 — Чоловік талісман
40. 2000 — Маросейка, 12 — Дуров
41. 2002 — Право на захист — Толя
42. 2002 — Тайга. Курс виживання — Сергій Петрович
43. 2005 — Полювання за тінню — полковник Савін
44. 2006 — Зрушення — генерал ФСБ Вершинін
45. 2007 — На мосту — Нікітін
46. 2007 — 07-й змінює курс — Краснов, батько Ольги
47. 2008 — Ми з майбутнього — старшина Ємельянов
48. 2008 — Десантний батя — генерал-полковник Петров, заступник командувача ВДВ СРСР
49. 2009 — Полювання на Вервольфа — Гришин
50. 2009 — Шепіт помаранчевих хмар — Анатолій Ганич, тренер
51. 2009 — Відставник — Сергій Михайлович Дєдов, полковник у відставці
52. 2010 — Мисливці за караванами — генерал-полковник Міністерства Оборони СРСР
53. 2011 — ППС — Костянтин Григорович Надєждін, полковник, начальник Адміралтейського РУВС
54. 2011 — Відплата — Спасів
55. 2011 — МУР. Третій фронт — Ілля Самохін
56. 2011 — Зроблено в СРСР — Іван Григорович Шишов
57. 2011 — Здивуй мене — Андрій Пилипович
58. 2012 — Полювання на гауляйтера — Андрій Миколайович Силантьєв в 70-і роки
59. 2013 — Королева бандитів — Козир

Див. також

• Молодість. Випуск 4-й

Джерела

• Біографія актора на IMDb [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.]