Галльштаттська культура

Галльштаттська культура
Названо на честь	Галльштатт
Місце розташування	Європа
Попередник	Культура полів поховальних урн
Наступник	Латенська культура
Час/дата початку	1200 до н. е.
Час/дата закінчення	450-ті до н. е.
Історичний період	Late Bronze Aged і залізна доба
Першовідкривач або винахідник	Bror Emil Hildebrandd
Місце дослідження	Галльштатт і Hochdorf Chieftain's Graved
Галльштаттська культура у Вікісховищі

Історія Австрії
Галльштаттська культура
Доісторична Австрія
Римські провінції (Норик • Реція)
Карантанія
Східна (Австрійська) марка
Австрійське герцогство
Австрійське ерцгерцогство
Священна Римська імперія (Габсбурзька монархія)
Австрійська імперія
Австро-Угорщина (Цислейтанія)
Німецька Австрія
Перша австрійська республіка
Федеративна держава Австрія
Аншлюс
Австрія у часи націонал-соціалізму
Окупація Австрії союзниками
Друга австрійська республіка
Портал «Австрія»

Галльшта́ттська культу́ра — панівна археологічна культура Західної та Центральної Європи пізньої бронзової доби (Гальштат A, Гальштат B) з XII по VIII століття до н. е. та ранньої залізної доби Європи (Гальштат C, Гальштат D) з VIII по VI ст. до н.е., що розвивається з культури полів поховальних урн з XII століття до н. е. (пізня бронзова доба), за якою на більшій частині її території слідує латенська культура. Гальштаттську культуру зазвичай асоціюють з пракельтськомовними народами.

Названа на честь свого типового поселення, Галльштатт, селища на березі озера в австрійському Зальцкаммергуті на південний схід від Зальцбурга, де була багата соляна шахта, і відомо близько 1300 поховань, багато з яких містять чудові артефакти. Матеріали з Гальштату були класифіковані на чотири періоди, позначені як «Гальштат від A» до «D». Гальштат A і B вважаються періодом пізньої бронзи, а терміни, що використовуються для ширших територій, наприклад «гальштатська культура», «період», «стиль» тощо, стосуються Гальштату C і D залізної доби.

До VI століття до н. е. вона розширилася і охопила широкі території, поділяючись на дві зони, східну та західну, та охоплювала більшу частину Західної та Центральної Європи аж до Альп і поширювалися також на північну Італію, Британію та Іберію.

Культура була заснована на землеробстві, але обробка металу була значно розвиненою, і до кінця періоду далека торгівля в межах області та середземноморських культур була економічно важливою. Соціальні відмінності ставали все більш важливими, з’являлися елітні класи вождів і воїнів, і, можливо, тих, хто володів іншими навичками. Вважається, що суспільство було організоване на племінній основі, хоча про це відомо дуже мало. Розмір поселення був загалом невеликим, хоча деякі з найбільших поселень, як-от Гойнебург на півдні Німеччини , за сучасними стандартами були радше містами, ніж селами. Однак наприкінці періоду вони, ймовірно, були знищені або залишені.

Поширення

Можна виділити дві основні області поширення Галльштаттської культури:

• східну (сучасна Австрія, Югославія, Албанія, почасти Чехія та Словаччина), яка збігається з територією розселення племен, яких відносять до древніх іллірійців, і
• західну (південні частини Німеччини, прирейнські департаменти Франції), де її зв'язують із племенами кельтів.

Галльштаттська культура відома також:

• у східній частині долини річки По в Італії,
• в Угорщині і частині Західної України існував місцевий варіант — Ґава-голіградська культура, що найімовірніше належала фракійцям.

Носії культури

В етнічному відношенні гальштатська культура вважається культурою різних народів:

• індоєвропейських іллірійців — в колишній Югославії;
• ретів і нориків — у Східних Альпах Австрії;
• паннонійців — в Угорщині;
• кельтів — в Чехії, Словаччині, Франції і Німеччині;
• фракійців — в Румунії, Болгарії і Україні.

Суспільство

У племен цієї культури відбувався розклад патріархально-родових відносин і перехід до класового суспільства. Перехід від бронзи до заліза відбувався поступово, причому на початковій стадії Галльштаттської культури (900—700 до н.е) мало місце співіснування бронзових і залізних знарядь при усе більшій перевазі останніх.

У суспільних відносинах відбувалися розпад роду і перехід до відносин класового суспільства.

Господарство

У господарстві усе більшого значення набувало землеробство. Розповсюдився плуг. Основне заняття носіїв цієї культури — мотичне землеробство (в середині 1-го тисячоліття до н. е. стало орним) і скотарство. Займалися і гончарством, видобуванням солі, міді й заліза, торгівлею.

Поселення

Розріз Галльштаттської соляної копальні

Для них найбільш характерними були слабо укріплені поселення. Відомі й пальові поселення. Найбільш розповсюджений тип поселення — слабко укріплене село з правильним плануванням вулиць.

Добре досліджені соляні шахти, мідні рудники, залізоплавильні майстерні і кузні.

Житла

Житла були наземні й напівземлянкові. Житла Галльштаттської культури — дерев'яні стовпові будинки, а також напівземлянки і пальові будівлі.

Культура в Україні

На теренах України речі, характерні для Галльштаттської культури трапляються в пам'ятках X-V ст. до н. е. (Михалківський скарб, Магала та ін.).

Поховання

Для кожного з цих локальних типів Галльштаттської культури характерні особливі форми поховального обряду.

Поховання Галльштаттської культури свідчать про значне соціальне розшарування і виділення племінної знаті.

Виробництво

Характерні речі: бронзові і залізні мечі з руків'ям у вигляді дзвіночка або у вигляді дуги, зверненої нагору (так звана антена), кинджали, сокирки, ножі, залізні і мідні наконечники списів, бронзові конічні шоломи з широкими пласкими крисами і з гребенями, панцири з окремих бронзових платівок, що нашивалися на шкіру, різноманітної форми бронзові посудини, особливого типу фібули, ліпна кераміка, намиста із непрозорого скла, жовті з синіми вічками.

Мистецтво

Мистецтво племен Галльштаттської культури було переважно прикладним й орнаментальним й тяжіло до мальовничості, розкоші, достаткового декору; різноманітні прикраси з бронзи, золота, скла, кості, фібули з фігурками звірів, бронзові поясні бляхи з вибитим візерунком, керамічні посудини — жовті або червоні, з поліхромним, урізним або штампованим геометричним орнаментом.

З'явилося й образотворче мистецтво: надгробні стели, статуетки з глини і бронзи, що прикрашали посудини або складали композицію (бронзова колісниця зі Штретвега в Австрії зі сценою жертвоприносини, 800—600 до н. е.); гравіровані або тиснені фризи на глиняних посудинах, поясах і цебрах (сітулах) зображують бенкети, свята, воїнів і хліборобів, ходи людей або звірів, двобої, сцени війни і полювання, релігійні ритуали.

Наступна культура

Галльштаттська культура поступово змінювалася у західних районах латенською культурою.

Див. також

• Бурштиновий шлях

Джерела

• Галльштадтский могильник // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Гальштатская культура // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия . Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982. (рос.)
• Арциховский А. В., Введение в археологию, 3 изд., М., 1947; (рос.)
• Городцов В. A., Бытовая археология, М., 1910; (рос.)
• Нидерле Л., Человечество в доисторич. времена. Доисторич. археология Европы и в частности слав. земель, пер. с чеш., СПб., 1898; (рос.)
• «Гальштатская культура [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]», Современный толковый словарь, БСЭ. 2003 (рос.)
• Kromer K., Das Gräberfeld von Hallstatt, Bd 1-2, Fierenze, 1959; (нім.)
• Sacken E. F. V., Das Grabfeld von Hallstatt in Oberösterreich und dessen Alterthümer, W., 1868; (нім.)
• Mahr A., Das vorgeschichtliche Hallstatt, W., 1925. (нім.)
• Déchelette J., Manuel d'archéologie préhistorique celtique et gallo-romaine, t. 2, P., 1913; (фр.)

Посилання

• Галльштаттський період // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гальштатська культура
• Гальштатська культура [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Лексика — українські енциклопедії та словники»
• Общая характеристика гальштатской культуры [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Монгайт А. Л., Гальштатская культура [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Академик» (рос.)
• Гальштатская культура [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Гальштатская культура [Архівовано 11 червня 2015 у Wayback Machine.] — Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия (рос.)
• Гальштатская культура [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «VseslovA» (рос.)
• Гальштатская культура [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Гальштатская культура [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)