Галоболіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марганцева конкреція (Manganknolle)

Галоболіт (рос.галоболит, англ. halobolit, нім. Halobolith, Manganknolle m) – марганцеві конкреції з глибоководних морських відкладів. Виявлені ще експедицією "Челленджера" у ХІХ ст.[1][2] Glossary of Obsolete Mineral Names - The Mineralogical Record прирівнює галоболіт до ваду і подає такий склад конкреції: піролюзит-манганіт-романечит-криптомелан [3].

Зокрема, глибоководні морські марганцеві конкреції відкриті у районах розташованих на південному заході Гаваїв[4], у так званому "марганцевому поясі", який простягається від узбережжя Мексики до Гаваїв. Глибина води в районі становить від 4000 до 6000 м. Дно морського дна щільно покрито поліметалічними конкреціями. Конкреції зазвичай мають висоту від 3 до 8 дюймів. Окрім марганцю, вміст якого в середньому складає 25%, глибоководні конкреції також містять приблизно 3% міді, нікелю та кобальту.

Література[ред. | ред. код]

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]