Перейти до вмісту

Галуазит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Галуазит
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений, перейменований (Rn)[d][1]
АбревіатураHly[2]
Хімічна формулаAl₂(Si₂O₅)(OH)₄ і Al₂Si₂O₅(OH)₄
Nickel-Strunz 109.ED.10
Ідентифікація
Сингоніямоноклінна сингонія
Інші характеристики
Названо на честьЖан Батист Жюльєн д'Омаліус д'Аллуа[3]
Типова місцевістьAngleurd[3]
CMNS: Галуазит у Вікісховищі
Нанотрубки галуазиту

Галуазит (рос. галлуазит; англ. halloysite; нім. Halloysit m) — мінерал, шаруватий силікат.

Історія

[ред. | ред. код]

Вперше Галуазит був виявлений біля Англера / Льєжа в Бельгії і описаний у 1826 р. французьким геологом П’єром Бертьє, який назвав мінерал на честь бельгійського геолога Жана Батиста Жюльєна д’Омаліуса д’Аллуа (1707–1789).

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Хімічна формула: Al4(OH)8[Si4O10] x n H2O де n<4. При n = 4 — гідрогалуазит. При n = 0 — метагалуазит.

Сингонія моноклінна.

Твердість 1-2,5.

Густина 2-2,6.

Колір білий, сірий, голубуватий, іноді з жовтуватим, бурим та іншими відтінками.

Блиск матовий.

У воді розмокає, утворюючи суспензію і пластичну масу. Складова частина деяких глин. Використовується як керамічна сировина.

Мінеральна група: каолініт-серпантинова група; у європейській літературі називається енделітом. Продукт гідротермічної зміни або поверхневого вивітрювання алюмосилікатних мінералів, таких як польові шпати.

Асоціює з каолінітом, алофаном, алунітом. Поширений мінерал. Зокрема, у Бельгії, Португалії, Німеччині (Баварія),США (Колорадо, Індіана, Кентуккі, Північна Кароліна, Арізона та ін.). В Україні є в Криворізькому залізорудному басейні.

Розрізняють

[ред. | ред. код]
  • галуазит-ґарнієрит (криптокристалічна суміш галуазиту з ґарнієритом);
  • галуазит мідистий (відміна галуазиту з Дашкесанського родовища, яка містить 2,74-26,18 % CuO);
  • галуазит нікелистий (відміна галуазиту, яка містить до 2,5 % NiO);
  • галуазит хромистий (світло-блакитна відміна галуазиту, яка містить до 0,6 % Cr2O3).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Галуазит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Галуазит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 688-689.
  • Alexander, L.T., G.T. Faust, S.B. Hendricks, H. Insley, and H.F. McMurdie (1943) Relationship of the clay minerals halloysite and endellite. Amer. Mineral., 28, 1-18.
  • Brindley, G.W. and K. Robinson, (1948) X-ray studies of halloysite and metahalloysite. Mineral. Mag., 28, 392-428.
  • Bates, T.F., F.A. Hildebrand, and A. Swineford (1950) Morphology and structure of endellite and halloysite. Amer. Mineral., 35, 463-484.
  • Faust, G.T. (1955) The endellite-halloysite nomenclature. Amer. Mineral., 40, 1110-1118.
  • Mitra, G.B. and S. Bhattacherjee (1975) The structure of halloysite. Acta Cryst., 31, 2851-2857.

Посилання

[ред. | ред. код]