Галунов Дмитро Павлович

Галунов Дмитро Павлович
Народження	8 лютого 1904(1904-02-08) Весьєгонський повітd, Тверська губернія, Російська імперія
Смерть	28 жовтня 1990(1990-10-28) (86 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	СРСР
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Рязанське повітряно-десантне командне училище
Партія	КПРС
Звання	генерал-лейтенант авіації
Командування	Q17266179?
Війни / битви	громадянська війна в Іспанії і німецько-радянська війна
Нагороди

Дмитро Павлович Галунов (8 лютого 1904 — 28 жовтня 1990) — радянський військовий льотчик і полководець, учасник війни в Іспанії у 1936—1939 роках, учасник німецько-радянської війни, учасник радянсько-японської війни, учасник війни в Кореї, командувач 48-ї повітряної армії, 69-ї повітряної армії. Генерал-лейтенант авіації. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання.

Біографія

Народився в селі Мишуткино (тепер — Весьєгонського району Тверської області, Російська Федерація) у родині робітника.

У Червоній армії з 1926 року. Член ВКП(б) з 1930 року.

Освіта

• Рязанське піхотне училище (1930)
• 1-а Військова школа льотчиків імені М'ясникова (селище Кача) (1934)
• Курси удосконалення командного складу при академії Генерального штабу (1939)
• Вища військова академія імені Ворошилова (1955)

Служба у збройних силах

Службу в РСЧА розпочав добровільно, вступивши в жовтні 1926 року на навчання в Рязанське піхотне училище, після закінчення якого проходив службу на командних посадах у Білоруському військовому окрузі.

З травня 1931 року був переведений у Військово-повітряні сили для подальшого проходження служби стажером льотчика-спостерігача. У 1934 році направлений на навчання в 1-у Військову школу льотчиків імені М'ясникова, яку закінчив в тому ж році. Після служби на льотних посадах у жовтні 1936 року направлений у відрядження для участі в громадянській війні в Іспанії. По закінченні відрядження в 1937 році за проявлену мужність нагороджений орденом Червоного Прапора. Продовжував службу у ВПС.

У червні 1938 року призначений командиром 5-го штурмового авіаційного полку, а потім — командиром 8-ї авіаційної бригади. У листопаді 1938 року приступив до навчання як слухач на Курсах удосконалення командного складу при Академії Генштабу, по закінченні курсів повернувся в свою бригаду. У серпні 1940 року призначений командиром 21-ї змішаної авіаційної дивізії в Одеському військовому окрузі.

Німецько-радянську війну зустрів 22 червня 1941 року, будучи командиром авіаційної дивізії, особисто водив групу в складі ескадрильї на бойове завдання. З вересня 1941 року — командувач ВПС 12-ї Армії. З листопада 1941 року — командир 5-ї резервної авіаційної групи (5-й РАГ) Південного фронту. З січня 1942 року — командувач ВПС 57-ї Армії. З травня 1942 року — командир 217-ї винищувальної авіаційної дивізії Південного і Кавказького фронтів. За успішні бойові дії дивізія була нагороджена орденом Червоного Прапора і перейменована у 8-у гвардійську винищувальну авіаційну дивізію

26 червня 1943 року призначений на посаду командира 5-го винищувального авіаційного корпусу 2-ї повітряної армії Воронезького (з 20 жовтня 1943 р. — 1-го українського) фронту.

З лютого 1945 року — заступник командувача 12-ї повітряної армії Забайкальського військового округу, яка брала участь у радянсько-японської війни 1945 року. Після війни продовжує службу у ВПС в тій же посаді.

З вересня 1946 року — командир 12-го змішаного авіаційного корпусу Забайкальського військового округу (з 10 січня 1949 р. — 57-й змішаний авіаційний корпус).

З листопада 1949 року — командувач 48-ї повітряної армії Одеського військового округу.

З грудня 1950 року по січень 1954 року — в розпорядженні 10-го відділу 2-го Управління Генерального штабу радянської армії, перебував у спеціальному відрядженні в Китаї і Кореї. Працював радником командувача Об'єднаної повітряною армією, генерала китайської народної армії Лю Чжень. Після повернення з відрядження в Китай і Корею навчався на авіаційному факультеті Вищої Військової Академії імені Ворошилова.

У листопаді 1955 року призначений заступником начальника Управління бойової підготовки ВПС.

З серпня 1956 року — командувач 69-ї повітряної армії в Київському військовому окрузі.

З жовтня 1959 року — старший Групи радянських військових фахівців з ВПС Народно-визвольної армії Китаю.

З березня 1961 року — в запасі. Працював начальником Київського аеропорту (Жуляни). У 1964 році аеропорт зайняв 1-е місце серед всіх аеропортів України і був відзначений міністром цивільної авіації СРСР як один з найкращих в СРСР. Начальник аеропорту Галунов був нагороджений значком «Відмінник Цивільного повітряного флоту».

Помер 28 жовтня 1990 року в Києві. Похований на Лук'янівському кладовищі міста Києва.

Військові звання

• генерал-майор авіації (17.03.1943)
• генерал-лейтенант авіації (25.05.1959)

Нагороди

• два ордени Леніна (5.11.1941,)
• п'ять орденів Червоного Прапора (1937, 30.11.1944,)
• орден Суворова 2-го ступеня (10.01.1944)
• два ордени Кутузова 2-го ступеня (11.08.1944, 8.09.1945)
• ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня (18.03.1943, 11.03.1985)
• Орден Червоної Зірки
• медалі

Література

• Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь. — Москва: Кучково поле, 2006. — Т. 2