Галущинський Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Миколайович Галущинський
Михайло Миколайович Галущинський
Михайло Галущинський у мундирі поручника УСС, перша світова війна
Прапор
Віце-маршал сенату Польської Республіки
Прапор
11 березня 1928 — 30 серпня 1930
Прем'єр-міністр: Юзеф Пілсудський
Казимир Бартель
Казимир Світальський
Валерій Славек
Президент: Ігнацій Мосцицький
 
Партія: УНДО (1925—1931)
Освіта: 1) Львівський університет
2) Віденський університет
Народження: 25 вересня 1878(1878-09-25)
Звиняч, Чортківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть: 23 вересня 1931(1931-09-23) (52 роки)
Львів, Львівське воєводство, Польща
Похований: Личаківський цвинтар
Національність: українець
Громадянство: Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Релігія: греко-католицтво
Батько: Микола Теодорович Галущинський
Мати: Станіслава Волянська
 
Військова служба
Роки служби: 19141918
Приналежність: USS kokarda.svg УСС, ZUNR coa.svg УГА
Рід військ: сухопутні війська
Звання: K.u.k. Major.png майор
10 УГА Отаман.svg Отаман
Битви: 1) Перша світова війна
2) Польсько-українська війна
Нагороди:
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Flag of Poland (1928–1980).svg Депутат Сейму Польської Республіки
III каденція
УНДО (УББ) 16 листопада 1930 23 вересня 1931

Михайло Миколайович Галущинський (25 вересня 1878[1][К 1], Звиняч,[3] тепер Чортківський район, Тернопільська область, Україна — 23 вересня 1931[1][К 2], Львів, Львівське воєводство, Польща) — український педагог, військовик, публіцист, культурно-освітній і громадсько-політичний діяч. Командант Легіону УСС, віце-маршал сенату Польської Республіки. Член Наукового товариства імені Шевченка.

Мав псевдоніми та криптоніми: Височанський, Височанський Микола, Подорожник, Г-ий, Гл. М., Глщ. М., М., М. Г. та інші.

Біографія[ред. | ред. код]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Народився 25 вересня (за іншими даними 28-го) 1878 року в селі Звиняч, Чортківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина (нині Чортківський район, Тернопільська область, Україна) у сім'ї греко-католицького священика, пароха міста Язловець, Миколи Теодоровича Галущинського та його дружини Станіслави Волянської.

Навчався (як батько і 4 брати) у василіянській гімназії у Бучачі[4]. Пізніше навчався у Тернопільській гімназії, де входив до нелегального учнівського товариства «Громада»[1]. У 18981900 роках навчався у Львівському університеті; у 19001901 — у Віденському університеті.

В студентські роки брав активну участь в українському громадсько-політичному житті, очолював «Академічну громаду» у Львові та «Січ» у Відні. Разом з Володимиром Старосольським, Антоном Крушельницьким, Лонгином Цегельським, Сенем Горуком та Євгеном Косевичем видавав перший український студентський журнал «Молода Україна», в якому пропагувалася ідея побудови незалежної української держави.

Після закінчення університету деякий час працював викладачем у Золочівський гімназії. З 1909 до 1914 року — директор Рогатинської гімназії св. Володимира. В цей період став визначним організатором гімназійної освіти в Галичині.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Від початку Першої світової війни у лавах Українських січових стрільців. Для галицьких русинів військова кар'єра не була привабливою, вони намагалися стати священиками, адвокатами, урядовцями. Тому так мало було в австрійському війську офіцерів-українців. Тому Легіон УСС довелось очолити директорові гімназії Михайлові Галущинському. Саме він організував складання присяги січовиками на вірність Габсбурзькій монархії в Стрию 3 вересня 1914 року.[5]

З 18 серпня 1914 до 21 січня 1915 назначений Бойовою Управою командантом Легіону УСС. З середини 1915 року — військовий секретар УСС при командуванні Імператорської та королівської армії.

По закінченні Першої світової та початку розпаду Австро-Угорської імперії брав активну участь у Листопадовому чині, та подальшій битві у Львові за незалежність ЗУНР.

Освітня та політична діяльність[ред. | ред. код]

Після поразки ЗУНР у польсько-українській війні залишився у Львові. З 1921 до 1924 року був професором Львівського (таємного) українського університету. Через протест, поданого ним проти наказу начальника Львівського шкільного округу Станіслава Собінського, спрямованого проти права на україномовну освіту, в 1924 році був звільнений з державних шкіл та позбавлений права на пенсію. Після звільнення працював у сфері приватної україномовної освіти. Після декількох років судових розглядів йому усе ж таки було надано право на так звану малу пенсію. У 19231931 роках очолював товариство «Просвіта», яке під його керівництвом перетворилось в значну громадсько-освітню організацію.

У 1925 році став одним з співзасновників і провідним членом Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО). З 1928 року був сенатором II каденції, віце-маршалом сенату Польської Республіки, головою культурно-освітньої комісії. З 1930 року — депутат Сейму Польської Республіки III каденції від Українсько-білоруського блоку. У 19301931 роках разом з Остапом Луцьким та Василем Мудрим стояв на чолі партії УНДО, яка прагнула укладення компромісу з польською владою. У лютому 1931 року брав участь у переговорах між Безпартійним блоком співпраці з урядом та Українським парламентським представництвом з даного питання.

Помер 23 вересня 1931 (за іншими даними 25-го) у місті Львів, Львівське воєводство, Польща (нині Львівська область, Україна). Похований на Личаківському цвинтарі. 2001 року його останки перенесено на Меморіал УСС та УГА на полі 76 цього цвинтаря.

Сім'я[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Праці[ред. | ред. код]

Надгробок Михайла Галущинського на Личаківському цвинтарі у Львові
  • Народня освіта й виховання народу. — Львів : Товариство «Просвіта», 1920. — 48 с.
  • «Народна освіта і виховання народу» (1920)
  • «Національне виховання» (1920)
  • Шевченко — поет життя й чину. — Львів : Українська видавнича спілка, 1921. — 36 с.
  • «Михайло Драгоманов — ідеолог нової України» (1921)
  • «Одиниця і громада» (1921)
  • «Новими шляхами» (1926)
  • «Українські народні бібліотеки і праця над поширенням книжки» (1926)
  • «Позашкільна освіта» (1927)
  • «Геть неписьменність» (1927)
  • «Наша анкета» (1930)

Автор численних статей, нарисів, оглядів, рецензій у наукових виданнях та періодиці.

1934 р. вийшли мемуари М. Галущинського «З Українськими Січовими Стрільцями: Спомини з рр. 1914—1915».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За іншими даними 28 вересня[2].
  2. За іншими даними 25 вересня[2].
Джерела
  1. а б в Яворський Г. Галущинський Михайло Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник / Мельничук Б. — Тернопіль : Збруч, 2004. — Т. 1. — С. 334. — ISBN 966-528-197-6.
  2. а б Biogram Michał Hałuszczyński. Biblioteka Sejmowa. Процитовано 7 лютого 2016.  (пол.)
  3. у виданні Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 224. — вказано Бучач як місце народження
  4. а б в г д Наталя з Галущинських / Язловець // Калейдоскоп минулого /// Бучач і Бучаччина / Островерха М. — Нью-ЙоркЛондонПарижСіднейТоронто : НТШ: Український архів, 1974. — Т. 27. — С. 678.
  5. Никольский С.А. Голос и молчание. Анна Ахматова. Философия и культура 6 (6). 2014-06. с. 841–848. ISSN 1999-2793. doi:10.7256/1999-2793.2014.6.12050. Процитовано 2018-11-21. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Качкан В. Хай святиться ім'я твоє. — Львів, 1998.
  • Мельничук Б. Галущинський Михайло Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 334. — ISBN 966-528-197-6.
  • Мельничук Б. Хорунжий народного прапора // Вільне життя. — 1991.
  • Historia sejmu polskiego / Ajnenkiel Andrzej. — Warszawa, 1989. — Т. 2. (пол.)
  • Posłowie i senatorowie Rzeczypospolitej Polskiej 1919–1939. Słownik biograficzny / Andrzej Krzysztof Kunert. — Warszawa : Wydawnictwo Sejmowe, 2000. — Т. 2. (пол.)
  • Torzecki Ryszard. Kwestia ukraińska w Polsce w latach 1923–1929. — Kraków, 1989. — ISBN 83-08-01977-3.
  • Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — К.: НБУВ, 2017. — С. 93. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146

{ref-pl}}

Посилання[ред. | ред. код]