Галянт Микола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галянт Микола
Народився 1875(1875)
Помер вересень 1945
·Загинув у катівнях НКВД
Національність українець
Діяльність священик, доктор богослов'я
Науковий ступінь доктор богослов'я
Посада канцлер Митрополичої консисторії УГКЦ;
член УГВР

Мико́ла Галя́нт (*1875 — † вересень 1945) — священик, доктор богослов'я, гімназійний катехит і референт (канцлер) Митрополичої консисторії УГКЦ у Львові, член УГВР.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Отець Микола Галянт був адміністратором парафії в селі Лешнів на Львівщині, де в 1900 році заснував читальню «Просвіти».

В часи німецької окупації з ініціативи митрополита Андрея була створена група надійних осіб: священиків, мирян, монахів, які поряд з їхньою безпосередньою роботою займалися організацією переховування євреїв. Насамперед це були духовні особи, які працювали у резиденції Шептицького: його секретар о. Володимир Грицай, керівник канцелярії Микола Галянт, ігумен монастиря студитів Климентій Шептицький — брат митрополита Андрея, парафіяльні священики, чернечі спільноти Студитів, Василіан.

11 — 15 липня 1944 року поблизу сіл Недільна та Сприня на Самбірщині відбулися Установчі збори Української Головної Визвольної Ради — підпільного парламенту і уряду України, в яких М. Галянт не зміг взяти участі, але був обраний членом УГВР. А невдовзі, Микола Галянт брав участь в організації похорону Митрополита Андрея Шептицького, який помер 1 листопада 1944 року у Львові.

Сам був заарештований більшовиками 11 квітня 1945 року. Загинув від тортур у підвалах НКВС у вересні 1945 року.

Пам'ять[ред. | ред. код]

27 червня 2001 року під час пастирського візиту в Україну Папа Іван Павло ІІ проголосив у Львові 27 українських мучеників за віру блаженними. Це дало поштовх Місії «Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ» розпочати нові процеси. Станом на 2010 рік Місія займається процесом беатифікації 45 новомучеників, серед них є і отець Микола Галянт.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Літопис УПА. т.8. Торонто 1989 — Львів 1995.