Галібей Михайло Павлович
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (квітень 2018) |
| Михайло Галібей | |
|---|---|
| Народився |
22 серпня 1888[1] Єзупіль, Тисменицький район, Івано-Франківська область[1] |
| Помер |
27 червня 1964[1] (75 років) Окленд, Каліфорнія, США[1] |
| Національність | українець |
| Діяльність |
підприємець кооперативний діяч |
| Відомий завдяки | громадський діяч |
| Партія | Українська національно-демократична партія |
| Родичі | брати Юрій-Адальберт, Іван, Степан |
| Діти | дочка Галина |
Михайло Павлович Галібей (нар. 22 серпня 1888, Єзупіль — 27 червня 1964, Окленд, штат Каліфорнія, США) — український галицький громадський, кооперативний діяч , підприємець. Делегат Української Національної Ради ЗУНР,[2] представляв місто Львів.[3] Делегат від Української національно-демократичної партії (УНДП) на Трудовий конгрес України у Києві в 1919 року .
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 22 серпня 1888 року в містечку Єзупіль (тоді Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина нині смт, Івано-Франківська область, Україна).
Мав торговельну освіту. Працював майстром-кахлярем.[4] У міжвоєнний період — власник кахлярського заводу (фабрики[4]) на Богданівці[5] у Львові. Делегат Української Національної Ради ЗУНР, член центрального комітету Українського Національно-Демократичного Об'єднання (УНДО, 1928—1939 роки). Активний діяч українських товариств «Зоря», «Рідна школа», «Просвіта». Співзасновник і секретар Міщанського братства у Львові (1920—1930 роки), член ради директорів українського спортового товариства «Сокіл-батько» (1920—1928 роки), видавничої спілки «Діло» (1928—1939 роки), різних банків, кооператив. Опікувався школами, лікарнями. Автор статей про українське міщанство Львова в газеті «Діло». Від 1948 року в США.
Родина[ред. | ред. код]
Брати[ред. | ред. код]
- Адальберт-Юрій Галібей (бл.1884 — 13 червня 1919, Монастириська) — український греко-католицький священик, військовий капелан УГА, сотрудник о. Захарія Подляшецького; закатований польськими військовиками під час відступу в ході Чортківської офензиви УГА.[6]
- Степан Галібей (1881 — 1942, Станиславів) — учитель, інспектор шкіл, в 1918—1920 роках сотник УГА
- Іван Галібей (18 квітня 1894, містечко Устя-Зелене, тепер Монастириського району Тернопільської області — близько 1949) — український галицький греко-католицький священик, громадський діяч.
Діти[ред. | ред. код]
- Дочка Галина була дружиною Осипа Мащака, крайового провідника ОУН на Львівщині[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ Галібей Михайло… — Т. 1. — С. 351.
- ↑ Олег Павлишин. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах ГАЛИЧИНИ (листопад — грудень 1918 року). Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 23 лютого 2015.
- ↑ а б Душенко С. Устя-Зелене з присілками Грабина і Гірка… — С. 671.
- ↑ Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — 128 с. : іл. — С. . — ISBN 978-617-629-024-7.
- ↑ Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини… — С. 394.
- ↑ Галібеї — українці з татарською кров'ю. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 11 грудня 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Арсенич П. І. Галібей Михайло [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8. — С. 343.
- Галібей Михайло // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 351, світлина.
- Душенко С. Устя-Зелене з присілками Грабина і Гірка / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 670–671.