Гамарня (Черкаський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гамарня
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Рада Канівська міська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 392 чоловіка (на 1 січня 2009 року)
Площа 0,92 км²[1]
Густота населення 426 осіб/км²
Поштовий індекс 19034
Телефонний код +380 4736
Географічні дані
Географічні координати 49°38′47″ пн. ш. 31°26′08″ сх. д. / 49.64639° пн. ш. 31.43556° сх. д. / 49.64639; 31.43556Координати: 49°38′47″ пн. ш. 31°26′08″ сх. д. / 49.64639° пн. ш. 31.43556° сх. д. / 49.64639; 31.43556
Місцева влада
Адреса ради м. Канів
Карта
Гамарня. Карта розташування: Україна
Гамарня
Гамарня
Гамарня. Карта розташування: Черкаська область
Гамарня
Гамарня
Мапа
Мапа

Гама́рнясело в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Канівській міській громаді. Розташоване на автошляху Р10 за 2 км від села Кононча. Населення становить 392 чоловіка (на 1 січня 2009 року).

Історія[ред. | ред. код]

За переказами старожилів відомо, що біля річки жив князь Парчевський. Він збудував у 1762 році винокурню та пивоварню. Тягнеться вздовж р. Росави. На лівому березі річки ковалі споруджували кузні, ковальські міхи яких приводилися в рух за допомогою води, Це так звані металоплавильні майстерні - гамарні, звідси люди, що обслуговували такі майстерні - називалися гамарниками, а саме заняття - гамарством. Гамарити - плавити метал гамарниками. Такі кузні називалися гамарні. Звідси і назва села, яке утворилося навколо таких майстерень - Гамарня. Як розповів уродженець цього села Микола Тимофійович Диренко, а йому ці відомості передав його батько Тимофій Сизонович, 1904 року народження, який у свою чергу отримав ці дані ще від старішого жителя села, колишнього голови сільської ради Оксентія Осауленка: «Гамарню на річці Росаві заснував пан Парчевський в 1762 році. Він заселив цю місцевість вихідцями трьох повітів, які тут забудували 20 дворів. Була споруджена гребля, біля якої і облаштувалася „гамарня ". Тут освоїли виробництво мідних листів, котлів та інших металевих виробів. 1766 року збудовано винокурню та пивзавод. З цього часу й село починає називатися Гамарнею. 1953 року на колишній греблі, біля якої працювала кузня-гамарня, за радянського часу запрацювала Гамарнянська ГЕС, яка. обслуговувала і ряд навколишніх сіл Конончу, Яблунів, Бабичі, Межиріч.»

По річці Росава побудовано мідеплавні кузні, які називалися «гамари». Мабуть, від цього слова і пішла назва села. У селі було 6 млинів-вітряків, горілчаний та два цегельних заводи.

У 1930 році, під час примусової колективізації, було створено перший колгосп.

Село втратило в роки Голодомору майже третину населення.

В роки радянсько-німецької війни, загинуло 56 жителів вела. На каторжних роботах в Німеччині були 15 осіб. Село відвойоване у нацистів 4 лютого 1944 року.

У 1967 році збудовано міст через річку Росава.

У 1979 році засаджено перші 60 га яблуневого «Саду космонавтів». Перші 18 дерев посаджено матір'ю Ю. Гагаріна.

В 1991 році селу повернуто його історичну назву.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено І. П. Диренка, орденом Трудової Слави II—III ступенів — М. Т. Костенка та орденом Леніна — І. І. Юхименка.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. kanivrada.com.ua. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 8 листопада 2009.

Посилання[ред. | ред. код]