Гамбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гамбург
Hamburg

Герб Прапор
Герб Гамбурга Прапор Гамбурга
Міська ратуша
Міська ратуша
Locator map Hamburg in Germany.svg
Основні дані
53°33′ пн. ш. 10°00′ сх. д. / 53.550° пн. ш. 10.000° сх. д. / 53.550; 10.000Координати: 53°33′ пн. ш. 10°00′ сх. д. / 53.550° пн. ш. 10.000° сх. д. / 53.550; 10.000
Країна Німеччина
Регіон Гамбург
Столиця для Bouches-de-l'Elbe[d] (департамент Франції)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Шльезвіґ-Гольштайн, Нижня Саксонія, Зефеталь, Ной-Вульмсторф, Беннінгштедт, Нордерштедт, Гальстенбек, Райнбек ?
Поділ
  • Альтона[d], Бергедорф[d], Eimsbüttel[d], Hamburg-Mitte[d], Hamburg-Nord[d], Harburg[d], Wandsbek[d]
  • Засновано 810
    Перша згадка 810
    Площа 755,264 км²
    Населення 1 834 823 (31 липня, 2018)[1]
    Висота НРМ 6 ± 1 м
    Найвища точка Hasselbrack[d]
    Водойма Альстер, Ельба, Bille[d], Seevekanal[d], Flottbek[d], Este[d], Wandse[d], Osterbek[d], Goldbekkanal[d], Isebekkanal[d], Tarpenbek[d], Saselbek[d], Rodenbek[d], Bredenbek[d], Північне море, Q11950568?, Rethe[d], Köhlbrand[d], Süderelbe[d], Q60168209?
    Назва мешканців англ. Hamburger, нім. Hamburger, нім. Hamburgerin, нім. Hamburgerinnen і есп. Hamburgano
    Міста-побратими Ленінград (1957), Марсель (1958), Шанхай (1986), Дрезден (1987), Осака (1989), Леон (1990), Прага (1990), Чикаго (1994), Дар-ес-Салам (1 липня 2010), Варна, Окленд, Вальдівія, Калінінград (2005), Сан-Паулу
    Телефонний код (+49) 40
    Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
    Номери автомобілів HH
    GeoNames 2911298
    OSM r62782  ·R
    Поштові індекси 20095–21149 і 22041–22769
    Міська влада
    Адреса Rathausmarkt 1
    20095 Hamburg
    мер Гамбурга[d] Петер Ченчер (СДП)
    Веб-сторінка http://www.hamburg.de
    Мапа
    Гамбург. Карта розташування: Німеччина
    Гамбург
    Гамбург
    Гамбург (Німеччина)


    Commons-logo.svg Гамбург у Вікісховищі?

    Portal:Hamburg[d]
    Гамбурзький порт
    Нічний Гамбург

    Вільне та ганзейське місто Гамбурґ (нім. Freie und Hansestadt Hamburg, рідше Гамбурк [ˈhambʊʁk]) — (несуверенне) місто-держава і одночасно федеральна земля Німеччини.[2]

    За чисельністю населення (майже 1,9 млн жителів) це друге місто країни та шосте місто Європейського союзу; одночасно Гамбурґ — найбільше нестоличне місто ЄС. Територія так званого Великого Гамбурґа (Гамбурґ та його найближче оточення) становить також один з одинадцяти «європейських метрополісів» Німеччини, там проживає понад 5 млн жителів.

    За загальновизнаною традицією, назва міста походить від нижньонімецького Hamm — «болотяна місцевість». Таку ж назву має один з районів міста. Латинізована форма імені міста Hammonia використовується, наприклад, у гімні міста.

    Географія[ред. | ред. код]

    Розташований на початку лійкоподібного гирла (естуарію) річки Ельби, приблизно за 130 км до її впадання в Північне море. Історично прив'язаний до місця впадіння малозначної річки Альстер (56 км) в Ельбу.

    Історія[ред. | ред. код]

    Середньовіччя[ред. | ред. код]

    Історія Гамбурґа починається з Гаммабурґа («Лісової фортеці» в перекладі з англосаксонської мови)[3], скромного замку невеликого розміру, побудованого приблизно в 825 році нашої ери на піщаному мисі між річками Альстер і Ельба. У 834 році, під час правління імператора Людовика Благочестивого, баптистерій замку став резиденцією архієпископа, а архієпископ Ансгар зробив молоде місто Гамбурґ базою своїх місій по християнізації язичників Північної Європи. Вікінги спалили місто 845 року, у наступні 3 століття Гамбурґ горів ще вісім разів.

    До кінця XI століття вичерпалася роль Гамбурґа як духовного мегаполісу на півночі Європи, і з того часу торгівля, а не релігія визначала життя міста. Між 1120 і 1140 роками були створені деякі торговельні підприємства, а заснування Адольфом II Гольштейнським міста Любек на Балтиці також сприяло економічному розвитку Гамбурга як порта Любека на Північному морі. Восени 1188 року група гамбурзьких підприємців отримала від свого феодального сузерена Адольфа III (графа Гольштейну), дозвіл на будівництва нового міста, прилеглого до старого, з гаванню на річці Альстер і спорудами для використання річки Ельби як зовнішнього рейду. 7 травня 1189 року імператор Фрідріх I Барбаросса підтвердив дозвіл Адольфа III в документі, що дає спеціальні права на торгівлю та навігацію.

    У XIII столітті Гамбурґ неухильно зростав як за площею, так і за економічним значенням завдяки розвитку Ганзи. У Ганзейській лізі Гамбурґ поступався тільки Любеку. Великі торгові компанії контролювали торгівлю між Московським князівством і Фландрією. Гамбурґ прагнув зробити торгові шляхи безпечними, тому місто купувало ділянки землі вздовж рукавів Ельби в безпосередній близькості від міста, а також землі, що лежать нижче за течією.

    Місто на шляху до сучасності[ред. | ред. код]

    Наприкінці середньовіччя Ганзейська унія стала поступово розпадатися. Гамбурґ пішов своїм шляхом і до 1550 року перевершив Любек в економічному плані. Фондова біржа була заснована 1558 року, Банк Гамбурґа — 1619 року. 1662 року стала діяти система конвоїв для торгового судноплавства, купці Гамбурґа були першими, хто виходив у відкрите море в супроводі військових кораблів. Приблизно в той же час у Німеччині було вперше введено морське страхування.

    В основі посилення Гамбурґа лежали дві причини: по-перше, релігійні війни в другій половині XVI століття спонукали багатьох голландських купців емігрувати в регіон Нижньої Ельби, в результаті чого Гамбурґ став центром вже налагодженої міжнародної торгівлі; по-друге, місто було настільки надійно укріплене в 1616-25 роках, що бізнес у місті розвивався без проблем навіть під час найгірших криз Тридцятилітньої війни (1618-48). До кінця XVII століття Гамбурґ з населенням 70 000 осіб став другим найбільшим містом Німеччини після Кельна.

    Договір Готторпа, укладений з датчанами 27 травня 1768 року, звільнив Гамбурґ від теоретичного підпорядкування королю Данії та таким чином проклав шлях до визнання його імперським містом 1770 року. Крім того, згідно з договором Гамбурґу відійшли острови від Ведделя до Фінкенвердера, які лежали між містом і лівим берегом Ельби, і які через сторіччя стануть місцем нових доків. Гамбурґ, однак, не надто довго користувався своїми новими привілеями: наполеонівські війни скинули старий порядок у Німеччині, а 1810 року маленька держава була приєднана до Французької імперії Наполеона.

    Після падіння Наполеона (1814-15) Гамбурґ з 1819 року став державою-членом Німецького союзу з назвою «Вільне і Ганзейське місто Гамбурґ». Процвітання швидко відновилося, оскільки торгова експансія Гамбурґа була поширена на недавно відкриті території в Африці, Азії, Північної та Південної Америці. Навіть велика пожежа в травні 1842 року, яка спустошила чверть міста, не перервала швидкого зростання. Внаслідок реконструкції вхід суден у гавань став доступним у будь-який час доби і не залежав більше від припливів і відливів у гирлі Ельби.

    Після створення Німецької імперії 1871 року політичний статус Гамбурґа зберігся, і безперешкодний розвиток міста тривав далі. Чудові будинки в стилі бароко на густонаселеному острові Брук були знесені в 1880-х роках, щоб звільнити місце для складів нового порту. До кінця XIX століття, в ході якого населення зросло від 130 000 до 700 000, Гамбурґ розширився далеко за межі колишніх кордонів, поглинувши свої колишні передмістя.

    20 століття[ред. | ред. код]

    Гамбурґ увійшов у XX століття, вирішивши зберегти та зміцнити свої позиції як «ворота Німеччини в світ»; нові доки і причали були побудовані на лівому березі річки Ельби. Однак Перша світова війна, що почалася в 1914 році, поставила хрест на розвитку міста. Міжнародна торгівля припинилася, а торговий флот Гамбурґа (1466 суден) практично не залишав порт. Після війни майже всі гамбурзький кораблі були передані країнам-переможницям у рахунок репарацій Німеччини.

    Протягом багатьох років після закінчення війни Гамбурґ не міг продовжити розвиток, оскільки вичерпав всі можливості розширення своєї території. Указ про Великий Гамбурґ від 26 січня 1937 роки змінив цю ситуацію, дозволивши Гамбургу приєднати сусідні міста Альтона, Вандсбек і Гарбурґ, які до цього належали Пруссії. Однак розпочата Гітлером Друга світова війна внесла свої страшні корективи, в ході війни нальоти авіації союзників зруйнували 55 відсотків житлового фонду Гамбурґа і 60 відсотків портових споруд, загинуло 55 000 жителів міста.

    Незважаючи на значні руйнування відновлення міста йшло швидко. Символом післявоєнного комерційного розквіту міста став новий надто довгий діловий район Сіті-Норд, побудований у 60 рр. 1962 року в місті сталася повінь, в результаті якої загинуло більше 300 осіб і була майже знищена стара частина міста. У середині 60 років чисельність населення Гамбурга перевищила 1 800 000 осіб, хоча за останні десятиліття вона скоротилася через переміщення жителів у передмістя. Населення іноземного походження Гамбурга досягло 10 відсотків до 80 рр.

    Об'єднання Німеччини в 1990 році збільшило торгівлю між містом і країнами Східної і Центральної Європи. Протягом 90 рр. у місті тривала модернізація.

    Промисловість[ред. | ред. код]

    Гамбурґ — центр машинобудування, легкої й поліграфічної промисловості: заводи Airbus, Blohm + Voss, Beiersdorf, NXP Semiconductors, Bonprix.

    У місті розташовані знамениті видавництва: Шпіґель (нім. Spiegel-Verlag) та найбільше видавництво Європи Ґрунер і Ягр АҐ (нім. Gruner + Jahr AG & Co KG).

    Транспорт[ред. | ред. код]

    Гамбурґ — великий транспортний вузол — залізниця, автомагістралі, великий морський і річковий порт. Морський порт Гамбурґа займає перше місце в Німеччині і третє місце в Європі (після Роттердама і Антверпена) за вантажообігом (136,5 мільйонів тонн[4] у 2017 році). На території Гамбурга розташований міжнародний аеропорт.

    Через Гамбурґ проходять європейські маршрути E22 (Голігед-Ішим) та E45 (Каресуандо-Джела). Автошлях E26 сполучає Гамбург з Берліном, A23 — з Гайде, B4 — з Гарцем, Ерфуртом та Нюрнбергом, B5 — з Франкфуртом-на-Одері та Слубіце, B73 — з Куксгафеном, B75 — з Любеком, B207 — з Ольденбургом, B431 — з Мельдорфом. І це далеко не повний список автошляхів.

    У 2018 році в місті (а також в Аахені) ввели заборону на дизельні автомобілі.[5]

    Наука й освіта[ред. | ред. код]

    Численні вищі навчальні заклади, наприклад:

    • Гамбурзький університет (Universität Hamburg).
    • Технічний університет Гамбурґ-Гарбурґ (Technische Universität Hamburg-Harburg).
    • Гамбурзька заочна вища школа (HFH Hamburger Fern-Hochschule).
    • Вища школа образотворчого мистецтва (Hochschule für bildende Künste).
    • Вища школа прикладних наук (Hochschule für Angewandte Wissenschaften).
    • Університет архітектури розвитку довкілля (HCU — Universität für Baukunst und Raumentwicklung).
    • Військовий університет Гельмута Шмідта (Helmut-Schmidt-Universität der Bundeswehr).
    • Приватна школа правознавства (Bucerius Law School).
    • Гамбурзька школа управління (HSBA Hamburg School of Business Administration).
    • Інститут метеорології та іноземних і міжнародних прав особистості товариства Макса-Планка.
    • Інститут тропічної медицини імені Бернгарда Нохта.

    Є й інші науково-дослідницькі установи, зокрема Дези-німецький електронний синхротрон (нім. DESY Deutsche Elektronen-Synchrotron).

    На півночі Гамбурґа проєктувався тунель (30 км) для першого у світі лінійного колайдера TESLA. Він розрахований на сучаснішу технологію надпровідників та стане поряд з прискорювачем протонів (LHC) у Женевському CERN наступним великим кроком у фізиці частинок.

    У Гамбурзі розміщені також дві школи музичних виконавців Stage School of Music, Dance and Drama та Joop van Ende Academy (належить Stage Entertainment).

    Культура[ред. | ред. код]

    Тут містяться 60 музеїв зокрема, один з найбільших у світі морських музеїв, присвячений освоєнню моря, Міжнародний морський музей Гамбурга[de]; Гамбурзька картинна галерея та Музей мистецтв і ремесел є одними з найважливіших художніх музеїв; музеї краєзнавчої історії, такі як Музей історії Гамбурга, Музей праці та ряд колекцій з різних галузей науки від Етнографічного музею до сучасного планетарію. Є 45 театрів (зокрема, опери, балету й драми), бібліотеки, один із найкращих європейських зоопарків — Гаґенбека, Гамбурзький симфонічний оркестр. У центрі міста розташований ботанічний сад, який сполучається з міським парком Плантен-унд-Бломен. У ботанічному саді є відділ рослин інших регіонів світу, який поділений на багато вольєрів, де відтворено кліматичні умови з характерною температурою та вологістю, які притаманні тропічним джунглям, пустелям тощо.

    Понад 50 тисяч людей відвідують щоденно заклади культури міста.

    31 жовтня 2016 німецький будівельний концерн Hochtief передав Гамбургу 110-метрову «Філармонію на Ельбі». Будівництво тривало 9 років i коштувало 789 мільйонів євро. Філармонія стала одним із символів міста. Вона споруджена на одному з островів на Ельбі, який раніше був забудований величезними складами гамбурзького порту. Мегабудівля має засвідчити перевтілення Гамбурґа з міста торговців у сучасний культурний центр світового рівня.[6][7].

    Спорт[ред. | ред. код]

    У місті базуються: футбольний клуб Гамбурґ (виступає в Бундеслізі, домашня арена — Фолькспаркштадіон на 57 000 місць) і ФК Санкт-Паулі (виступає в Другій Бундеслізі, домашня арена — Міллернтор-Штадіон на 24 487 місць).

    Клімат[ред. | ред. код]

    Клімат Гамбурга за останні 10 років (2004 - 2013 )
    Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
    Абсолютний максимум, °C 14,4 19,2 23,0 29,7 33,5 37,7 41,9 39,3 32,3 28,6 20,2 17,8 41,9
    Середній максимум, °C 3,5 4,0 8,0 14,6 17,9 20,8 23,5 22,2 18,9 13,9 8,3 4,4 13,3
    Середня температура, °C 1,7 1,9 4,6 9,6 13,0 15,8 18,7 17,8 14,9 10,6 6,2 2,7 9,8
    Середній мінімум, °C −0,1 −0,3 1,1 4,7 8,1 10,9 13,8 13,5 10,8 7,3 4,0 1,0 6,2
    Норма опадів, мм 68 50 52 28 76 74 96 77 60 59 67 64 771
    Джерело: weatheronline

    Цікаві факти[ред. | ред. код]

    • Гамбурґ займає перше місце серед міст Європи за кількістю мостів (за різними даними від 2300 до більше 2500). У місті більше мостів ніж у Венеції (400), Амстердамі (1200) і Лондоні разом узятих.
    • У Гамбурзі знаходиться найбільший у світі район портових складів на дерев'яних палях (нім. Speicherstadt), побудований наприкінці XIX ст. на мілководді Ельби. Старі закопчені червоноцегляні 5-6 поверхові будівлі складів, розташовані рядами-кварталами на островах посеред Ельби, де «вулицями» служать канали.
    • Цікавинкою Гамбурга є пішохідний транспортний тунель протяжністю у 800 метрів, що йде під дном Ельби на глибині 21 метра з одного її берега до іншого. Для спуску до нього та підйому звідти до міста є ліфти, де можна провести не тільки людей, але й велосипеди. До 2006 року тунель був такої ширини, що ним проїжджали автомобілі, але було здійснено модернізацію, тунель поділено на 2 частини, одна з яких є наразі виключно пішохідною, друга має велосипедну доріжку. На стінах тунелю є мозаїка та композиції з метала.
    • У Гамбурзі народився і помер відомий німецький зоолог, дресувальник, торговець дикими тваринами, засновник Гамбурзького зоопарку Карл Гаґенбек.
    • У Гамбурзі в 1960-1962 роках починала свою музичну кар'єру легендарна рок-група «The Beatles», будучи ще маловідомою в себе на батьківщині, в Ліверпулі.
    • У Гамбурзі жили й тренувалися колишні чемпіони світу з боксу в суперважкій ваговій категорії брати Віталій та Володимир Кличко.
    • На честь міста названо астероїд 449 Гамбурґа.

    Уродженці Гамбурга[ред. | ред. код]

    Галерея[ред. | ред. код]

    Панорама центральної частини міста

    Примітки[ред. | ред. код]

    Джерела[ред. | ред. код]

    • Факти про Німеччину / ред. Жанет Шаян, Сабіне Гіле; пер. Володимир Шелест. — Франкфурт-на-Майні: Зоцієтетс-Ферлаґ, 2010. ISBN 978-3-7973-1211-2

    Посилання[ред. | ред. код]

    Flag of Schleswig-Holstein.svg Шлезвіг-Гольштейн Flag of Schleswig-Holstein.svg Шлезвіг-Гольштейн Flag of Schleswig-Holstein.svg Шлезвіг-Гольштейн
    Flag of Lower Saxony.svg Нижня Саксонія Gray compass rose.svg Flag of Schleswig-Holstein.svg Шлезвіг-Гольштейн
    Flag of Lower Saxony.svg Нижня Саксонія Flag of Lower Saxony.svg Нижня Саксонія Flag of Lower Saxony.svg Нижня Саксонія