Гамза аль-Мухтасіб аль-Муджахід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гамза аль-Мухтасіб аль-Муджахід
араб. حمزة بن أبو هاشم الحسن


Імам Ємену
1060 — 1067
Попередник: Абуль Фатх ан-Насір ад-Дайламі
Наступник: Ахмад аль-Мутаваккіль бін Сулейман
 
Смерть: 2 листопада 1067(1067-11-02)
Національність: Араб
Віросповідання: Іслам шиїтського спрямування
Династія: Рассіди
Батько: Абу Хашім аль-Хасан

Гамза аль-Мухтасіб аль-Муджахід (араб. حمزة بن أبو هاشم الحسن ‎; помер 2 листопада 1067) – імам зейдитської держави у Ємені від 1060 до 1067 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був сином імама Абу Хашіма аль-Хасана, допомагав батькові, коли той проголосив свій імамат 1031 року. Після смерті імама Абуль Фатха ан-Насіра ад-Дайламі 1053 року у битві проти Сулайїдів протягом кількох років нового імама обрано не було.

Більша частина Ємену перебувала на той час під владою сулайїдського правителя Алі аль-Сулайї, який керував Саною та землями на південь від неї до 1063 року. Тим часом зейдити північного високогір'я намагались завадити розширенню влади Сулайїдів. 1060 року вони проголосили Гамзу імамом[1]. 1067 року Алі аль-Сулайї був убитий за наказом наджахідського правителя Саїда бін Наджаха з Забіда. Гамза одразу ж спробував скористатись таким шансом і захопити Сану, але його атаку відбив відданий полководець еміра Алі[2]. Після цього імам зібрав своїх прибічників і вступив у відкритий бій з Сулайїдами 2 листопада 1067, але знову зазнав поразки та був убитий разом з одним зі своїх синів[3]. Після смерті Гамзи почався 72-річний період, протягом якого зейдити не мали імама[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cf. Madeleine Schneider, 'Les inscriptions arabes de l'ensemble architectural de Zafar-Dhi Bin (Yémen du Nord)', Journal asiatique 273 1985, стор. 89
  2. R.B. Serjeant & R. Lewcock, San'a'; An Arabian Islamic City. London 1983, стор. 58
  3. Wilferd Madelung, Der Imam al-Qasim ibn Ibrahim und die Glaubenslehre der Zaiditen. Berlin 1965, стор. 206
  4. H.C. Kay, Yaman; Its Early Medieval History. London 1892, стор. 229

Література[ред. | ред. код]

  • Robert W. Stookey, Yemen; The Politics of the Yemen Arab Republic. Boulder 1978