Гаміда Мамедкулізаде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джаваншир.
Гаміда Мамедкулізаде
азерб. Həmidə Məmmədquluzadə
Ім'я при народженніГаміда Джаваншир
Народилася19 січня 1873(1873-01-19)
Бьоюк Кягрізліd, Шушинський повіт, Єлизаветпольська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Померла6 лютого 1955(1955-02-06) (82 роки)
Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
ПохованняАлея честі
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьактивістка за права жінок, філантропка, публіцистка
Конфесіяіслам
БатькоАхмед бей Джаваншир
У шлюбі зДжаліл Мамедкулізаде

Гаміда-ханум Ахмед бек кизи Мамедкулізаде (до шлюбу Джаваншир; азерб. Həmidə xanım Əhməd bəy qızı Məmmədquluzadə-Cavanşir; 19 січня 1873(18730119) — 6 лютого 1955) — одна з перших азербайджанських просвітительок[1], феміністка, філантропка, публіцистка, перекладачка та фольклористка. Одна з найосвіченіших азербайджанок свого часу[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 1873 року в селі Кягрізлі[ru] Шушинського повіту (нині в Агджабединському районі Азербайджану) в сім'ї Ахмед-бека Джаваншира. Отримала домашню світську[2] освіту двома мовами, досконало володіла рідною[2] азербайджанською і російською[1]. В подальшому стала займатися самоосвітою і багато читати, завдяки чому стала однією з найосвіченіших азербайджанок свого часу[2].

У 1880-х одружилася з підполковником царської армії Ібрагім-беком Даватдаровим[ru]. У шлюбі нмродила двох дітей. 1902 року чоловік помер і вона з двома дітьми повернулася в рідне село Кяхрізлі, де стала керувати успадкованим маєтком батька[1].

З сім'єю і чоловіком Джалілом Мамедкулізаде

1905 року, з метою публікації рукописів творів батька, що складалися з оповідань для дітей і переказів, Гаміда-ханум приїхала в Тифліс, де надала рукописи видавництву «Гейрат». Тут вона познайомилася з Джалілом Мамедкулізаде. 15 червня 1907 року одружилася з ним[1].

У рідному селі Кяхрізлі Джаваншир відкрила лікарню, ткацьку фабрику, а 1909 року за допомоги і за участю чоловіка — школу для 30 хлопчиків і 10 дівчаток. Гаміда-ханум Джаваншир була однією із засновниць Кавказького мусульманського жіночого благодійного товариства (1906—1917). 1912 року вона виступила на 13-му з'їзді бавовнярів Закавказзя, де висунула пропозиції щодо покращення даної галузі господарства[1]:

Нам дуже складно привозити вдосконалені сільськогосподарські знаряддя і машини з Тифліса. А лагодження подібних знарядь у нас взагалі неможливе. Дуже хотілося б відкрити у нас в Карабасі склади, які займалися б продажем сільськогосподарських знарядь[3]

.

1911 року доклала багато зусиль для лікування хворого поета Мірзи Алекпера Сабіра, який оцінив її допомогу в одному зі своїх віршів. Узеїр Гаджибеков у газеті «Малумат» від 7 серпня 1911 року писав про це[1]:

Нехай напишуть в історії літератури, що за життя Сабіра не знайшлося жодного чоловіка, який по-справжньому піклувався би про нього. Зате знайшлася жінка, яка заради відновлення здоров'я не щадила себе і нічого не шкодувала.[4]

Зіграла роль у виданні журналу «Молла Насреддін», який, зокрема, висвітлював проблеми свободи жінок[1].

У перші роки влади СРСР Гаміда-ханум Джаваншир жила в рідному селі Кяхрізлі. Через дворянське походження її землі відібрали, а саму її позбавили права голосу. Потім вона переїхала до Баку, де провела решту життя. Після смерті чоловіка займалася пропагандою його творчості, перекладом і публікацією його творів. Написала спогади про Джаліла Мамедкулізаде, Сабіра і свого батька Ахмед-бека Джаваншира. Перевела низку творів азербайджанських письменників, зокрема і деякі твори Мамедкулізаде, російською. Гаміда-ханум Джаваншир була відома також як фольклористка, збирала образи азербайджанської усної народної творчості, розповіді про історичних осіб[1].

Померла 1955 року в Баку. Похована на Алеї честі поруч з чоловіком Джалілом Мамедкулізаде[1].

Пам'ять

[ред. | ред. код]

В селі Кяхрізлі Агджабединського району було створено Будинок-музей Гаміди ханум Джаваншир[5].

Генеалогія

[ред. | ред. код]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ібрагім Халіл-ага
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Панах Алі-хан
(?—1763)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ібрагім Халіл-хан
(1732—1806)		Мехралі-бек
(1735—1785)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мамедгасан-ага
(1755—1806)		Джавад-ага
(1757—1779)		Мехтікулі-ханАбульфат-хан Туті
(1766—1839)		Агабеїм-ага Агабаджі
(1782—1831)		Ханлар-ага
(ок. 1785—1832)		Мамед Касим-ага
(?—до 1843)		Гевхар-ага
(ок. 1796—до 1844)		Мухаммед-бек
(1762—1797)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Джафаркулі-хан Нава
(1785—1867)		Ханджан-ага
(ок.1793—до 1844)		Хуршидбану Натаван
(1832—1897)		Паша-агаДжафар Кулі-бек
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ата-ханМахмуд-агаМехтікулі-хан Вафа
(1855—1900)		ХанбікеАзад-ханАхмед-бек
(1823—1903)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гамер-беїм Шейда
(1881—1933)		АсланБахрам-хан НахічеванськийАкбар-хан Нахічеванський
(1873—1961)		Бехбуд-хан
(1877—1921)		Гаміда
(1873—1955)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Хан Шушинський
(1901—1979)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к Життєпис [Архівовано 9 вересня 2019 у Wayback Machine.] в «Енциклопедии Джаліла Мамедкулізаде»
  2. ↑ а б в г Мамедкулизаде, 1970, с. 4.
  3. ↑ Джавадов Г. Д. Традиционное орудие пахоты Карабаха в XIX — начале XX века // Известия Академии наук Азербайджанской ССР. — 1985. — № 4. — С. 85.
  4. ↑ Мамедкулизаде, 1970, с. 5.
  5. ↑ В селе Кяхризли создан дом-музей Гамиды ханум Джаваншир. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 24 березня 2020.

Література

[ред. | ред. код]
  • Мамедкулизаде Г. Мои воспоминания о Джалиле Мамедкулизаде / Подготовка текста, предисловие и комментарии Аббаса Заманова, редактор Азиз Шариф. — Баку : Элм, 1970. — 179 с.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гаміда_Мамедкулізаде&oldid=40375448