Гамін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ґамін (вживається переважно форма гамін, через «г») (англ. gamine від фр. gamine — жіноча форма французького слова «грайливий», «пустотливий», «пестливий», «неслухняна дитина», «шибеник») — один із стилів жіночої моди, в якому жінка нагадує хлоп'якуватого підлітка, не позбавленого грайливої привабливості й жіночої сексуальності.

Однією із законодавиць і знаковим прикладом стилю моди гамін була актриса Одрі Гепберн. Гамін — це «пустотливий», витончений і часто по-хлопчачому, елегантний жіночий стиль.

Гаміни — «молоді жінки з широко розплющеними очима», які є або сприймаються, як пустотливі, дражливі, привабливі кокетки.

Походження терміну[ред. | ред. код]

Слово «гамін» — це також жіноча форма французького слова «безпритульна дитина», «важка дитина». Воно прийшло до англійської мови приблизно в середині XIX століття (наприклад, Вільям Теккерей у 1840 році в одному зі своїх «Паризьких ескізів» використовува визначення гамін, змальовуючи життя у Парижі), але в 20 столітті, слово стало застосовуватися в більш сучасному сенсі.
У 1997 році видавництво HarperCollins Publishers (англ. HarperCollins) склало список «101 слово — одного року» — що зобразило період з 1896 по 1997 роки. Там «Гамін» був обраний для 1899 року. Автором Філіп Говард в видавництві Таймс описує «Гамін» у такий спосіб:

Гаміни — чаруючі жінки у акторському мистецтві чи світі моди. У цьому контексті, найближчий англійське слово — англо -норманського походження — це, ймовірно, бродяга (хоча «пустотливий» часто розглядається як передача додатковий відчуття стилю і шику). Наприклад, в прес-релізі 1964 року народження, імпресаріо Ендрю Олдхем описав 17-річної спічки Маріанна Фейтфулл як «сором'язлива, задумлива, безпритульна»; письменник і музикант Джон Друзі називають німецького походження актриса Луїза Райнер (1910) як «дружиною безпритульного» Пола Муні у фільмі «The Good Earth» (1937).

Гамінері — (англ. Gaminerie) іноді використовується в англійській мові з посиланням на поведінку або характеристику безпритульних.

Гамін у німому кіно[ред. | ред. код]

На початку 20-го століття Німе кіно прославило ряд актрис, які використовували цей стиль. Прикладами є канадка за походженням Мері Пікфорд (1892–1979), яка стала відома як «кохана Америки», котра разом з чоловіком Дуглас Фербенкс, була спів-засновниками кінокомпанії United Artists; Ліліан Гіш (1893–1993); Луїза Брукс (1906–1986), чиї коротке стрижене волосся і бездоганна зачіска, стали широко копіюватися в 1920 році, і стали розглядатися, як гамін або «богемні» ознаки. Цей стиль вперше з'явився серед паризьких богемних студентів до Першої світової війни і серед лондонських студентів мистецьких вузів під час війни). У 1936 році Чарлі Чаплін з подругою Полетт Годдард (1910–1990) коментували свою діяльність: «Як сироти — гамін знялися в останньому німому фільмі Modern Times».

Гамін і Одрі Гепберн з 1950[ред. | ред. код]

У 1950 «пустотливий» був застосований зокрема до стилю і зовнішньому вигляду акторки Одрі Гепберн (1929–1993): наприклад, у фільмах «Сабріна» (1954) і «Funny Face» (1957). Гепберн також грала роль Джіджі у Нью -Йорку (1951) у спектаклі з такою ж назвою, що був заснований на романі «Colette» (1945). В фільмі «Монте-Карло» на плівці і на фотографіях у Гепберн коротке волосся і мініатюрна фігура, що породили особливий і легендарний стиль притаманної їй вишуканості, часто акторку описували так «перша пустотливість була сприйнята, як всепоглинаючий шик».

Фільмографія того періоду включає роботи режисерів Леслі Карон (1931), який відігравав провідну роль в 1958 музичним фільмом «Gigi»; Джин Сіберг (1938–1979), найвідоміший у «Bonjour Tristesse» (1957) і Жан-Люка Годара (1960); Джин Сіммонс (1929) в «Angel Face» (1952); Rita Tushingham (1940), чия перша головна роль була в фільмі «Смак меду» (1961).

Гамін з 1960 року[ред. | ред. код]

У багатьох відносинах, «пустотливий погляд» з 1950-х років прокладали шлях на «п'єдестал успіху» англійські моделі, приклад, Жана Шрімптон (1942), яка одна з перших одягла міні-спідницю в 1965 році, та Еді Седжвік, Твіггі (Леслі Хорнбі, 1949), яка стала «Обличчям '66 року», і Кейт Мосс (1974), котра в 1990-х нагадала про грайливий, дитяжий, інфантильний ​​вигляд і те, що, зокрема стало стилем рекламної кампанії Calvin Klein в 1997 році, та у негатевному значенні стало відоме як «героїновий шик». Мосс встановила тенденцію для залучення у покази «вафельних» струнких моделей. Ці моделі, з сатирою зображені в мультфільмі «Супермоделі» Ніла Кербера. В фільмі «Диявол носить Prada» (2006). Часто акторки Наталі Портман і Одрі Тоту також описуються як послідовниці стилю гамін.

Інші знаменитолсті, які були описані як «gamines»[ред. | ред. код]

Датська акторка Ганна Карина (нар. 1940 р.); Американські акторки Джулія Робертс (1967) (вона часто порівнюють з Одрі Гепберн на початку її кар'єри), Еді Седжвік (1943–1971), Елізабет Гартман (1943–1987), Міа Ферроу (1945), Сіссі Спейсек (1949), Вайнона Райдер (1971), Мішель Вільямс (1980) , Гвінет Пелтроу (1972), Каліста Флокгарт (1964), Кіра Найтлі (1985), Дакота Джонсон (1989);
Англійські актриси Сюзанна Йорк (1939–2011), Сюзанна Гамільтон (1960), Хелена Бонем Картер (1966), Елізабет Сладов (1946), Керол Енн Форд (1940), Тара Фітцджеральд (1967), Олівія Вільямс (1968), Рейчел Вайс (1971), Кері Малліган (1985), Емма Вотсон (1990);
Португальська актриса Марія де Медейрос (1965); Французькі актриси Жюльєт Бінош (1964) і Ванесса Параді (1972); Нью-Йоркська модель Тіна Чоу (1951–1992), чий «пустотливий погляд» зробив її улюбленицею фотографів Сесіл Бітон і Артура Елгорт.

Гамін у кіномистецтві[ред. | ред. код]

Відоміші прояви стилю гамін спостерігаються у героїнь фільму є Gelsomina, котру грала акторка Ніно Рота; вулична акторка з фільму «La Strada»/«Дорога»(1954), роль якої грає Джульєтта Мазіна (1921); повія Брі Деніелс роль якої грає акторка Джейн Фонда (1937) у фільмі «Klute» (1971); «Nikita» — фільм Люка Бессона (1990), акторка Анн Парійо (1960); складний підліток, мала хуліганка та частково безпритульна — Матильду Ландо, яку грає акторка Наталі Портман (1981) у фільмі «Леон»(1994) Люка Бессона; романтична комедія «Амелі» (200) головну роль грає акторка Одрі Тоту (1978); у фільмі «П'ятдесят відтінки сірого» (2015) роль Анастасії Стіл грає Дакота Джонсон (1989).

Гамін у музиці[ред. | ред. код]

Композиції та пісні[ред. | ред. код]

Zaz — Gamine

Gamine — Oh, what a kiss!

Bourvil — C'est Une Gamine Charmante

Adrien Mares — Le Gamin de Paris

June et Jim — La gamine

Гурти та співаки[ред. | ред. код]

Французька співачка Жюльєтт Греко (1926), яка походила з богемного Парижу в кінця 1940-х, стала міжнародною зіркою в 1950-х років. Марианна Ивлин Фейтфулл. Cat Power (гурт заснований Чан Маршалл, 1972), гурт Télépopmusik (французьско-німецікий гурт, 1997), Зоуї Дешанель (1980), Джинніфер Гудвін (1978), і Claudia Labadie з гурту Gamine. Японські гурти 1990-х років стилю J-Pop рок, наприклад вокаліст Маки Ватасе називали «живий грайливий феєрверк» в огляді в Express.

Гамін в літературі[ред. | ред. код]

У книзі Гідеона Дефо, «Пірати!», автор зображує деяких жінок з острову Святої Олени відповідно стилю гамін.
У книзі Е. Л. Джеймс, «П'ятдесят відтінки сірого». У Анастасії Стіл — головної героїні, Кейт, її сусідка по кімнаті коледжу, питає: «Як ти це робиш? Навіть коли тобі погано, ти виглядаєш як цілковита гаміна і це неперевершено».

Посилання[ред. | ред. код]