Ганно-Леонтовичеве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ганно-Леонтовичеве
Ганно-Леонтовичівська сільська рада
Ганно-Леонтовичівська сільська рада
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Устинівський район
Рада/громада Ганно-Леонтовичівська сільська рада
Код КОАТУУ 3525880301
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Населення 318
Поштовий індекс 28620
Телефонний код +380 5239
Географічні дані
Географічні координати 48°00′13″ пн. ш. 32°24′06″ сх. д. / 48.00361° пн. ш. 32.40167° сх. д. / 48.00361; 32.40167Координати: 48°00′13″ пн. ш. 32°24′06″ сх. д. / 48.00361° пн. ш. 32.40167° сх. д. / 48.00361; 32.40167
Середня висота
над рівнем моря
77 м
Водойми річка Інгул, два ставки у межах села
Місцева влада
Адреса ради 28620, Кіровоградська обл., Устинівський р-н, с. Ганно-Леонтовичеве, тел. 3-21-42
Сільський голова Дворовенко Павло Леонідович
Карта
Ганно-Леонтовичеве. Карта розташування: Україна
Ганно-Леонтовичеве
Ганно-Леонтовичеве
Ганно-Леонтовичеве. Карта розташування: Кіровоградська область
Ганно-Леонтовичеве
Ганно-Леонтовичеве

Ганно-Леонто́вичеве — село в Україні, в Устинівському районі Кіровоградської області. Населення становить 318 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ганно-Леонтовичівська сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

За часів Радянського Союзу на території села існував колгосп імені Ватутіна. Функціонувала птахоферма, корівницька ферма, свиноферма. Станом на 2010 рік село занепадає, підприємств немає, з мешканців залишаються в основному люди похилого віку.

Місцевості[ред. | ред. код]

До складу села входять історичні частини — на лівому березі Інгулу — Тріскунове і Мала Ганнівка, на правому — Велика Горошанка і Мала Горошанка, Чигринка. Горошанка — історична назва частини села на правому березі Інгулу. Раніше Горошанка була окремим селом. У другій половині 20 сторіччя злилася з селом Ганно-Леонтовичеве. Горошанку також ділять на Малу Горошанку і Велику Горошанку.

Персоналії[ред. | ред. код]

У селі народилися:

  • Вербовий Олексій Петрович (1899—1978) — передовик сільського господарства Української РСР, Герой Соціалістичної Праці.
  • Кирдан Борис Петрович —український фольклорист і літературознавець, доктор філологічних наук (1958), професор. Учасник Німецько-радянської війни. У 1951 р. закінчив Московський університет. З 1953 р. працює в Інституті світової літератури Академії наук СРСР. Наслідком копітких наукових пошуків і досліджень стали книги «Українські народні думи XV — початку XVII ст.» (1962), «Український народний епос» (1965), «Збирачі народної поезії. З історії української фольклористики XIX ст.» (1974),
  • Фурман Анатолій Васильович  — народився в 1895 р, с. Горошанка Устинівського р-ну Одеської обл.; німець; малограмотний; б/п; штукатур будівництва заводу «Дальвостелемент». Проживав: с. Макарьево Черемховського р-ну Іркутської обл. Заарештовано 25 вересня 1937 Засуджений: Трійка УНКВС Іркутської обл. 25 жовтня 1938, обв.: За ст. 58-1а .. Вирок: ВМН Розстріляний 1 листопада 1938 Реабілітований 12 квітня 1989 (Списки%20жертв)
  • ВЕРБОВИЙ Микола Костянтинович, 1915 р.н., Кірово­градська обл., Устинівський р-н, с. Ганно-Леонтовичеве, українець. Лейтенант. Загинув у 1940 р. Похований; в р-ні р. Халхін-Гол. (ЗАГИБЛІ НА ЧУЖИНІ: Книга Пам'яті України про громадян, які загинули у воєнних конфлік­тах за рубежем. — К.: Пошуково-видавниче агентство “Книга Пам'яті України”, 2003. — 624 с. ISBN 978-966-7605-07-0. — С. 100.)

Інші:

  • ШПИРКО Оксана Леонідівна - проживала і працювала у місцевій школі у 1992-1996 роках. Інформація: ШПИРКО Оксана Леонідівна (21.07.1970, с. Новоградівка Бобринецького району Кіровоградської області) – поетеса.      Через рік після народження разом з батьками переїхала в село Седнівку Устинівського району Кіровоградської області. Тут минуло її дитинство, шкільні роки. Закінчила педагогічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту імені О. С. Пушкіна (1991). За розподілом поїхала працювати в село Ганно-Леонтовичеве Устинівського району, де до 1996 викладала українську мову і літературу. З 1996 мешкає в смт Олександрівці, займається підприємницькою діяльністю. Вірші почала писати у 1993 році. Перший вірш був надрукований у районній газеті „Трудівник Устинівщини». Твори друкувались у газетах «Література та життя» (Київ), „Трудівник Устинівщини» (смт Устинівка), „Честь хлібороба» (м. Бобринець), „Олександрівський вісник» та «Вперед» (смт Олександрівка), обласній газеті „Кіровоградська правда». Авторка книг «До моєї душі на гостини» та «Не плачь над розами любимого» (2007), «Іду на «ти» (2008), «Поезії» (2010). Твори вміщені у колективних збірках «Созвездие лиры» та «Чотири долі» (2008), альманахах «Літературна Кіровоградщина» (2009, 2010, 2011). Член Конгресу літераторів України (з 2008), Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ». Голова Кіровоградської обласної організації Конгресу літераторів України, Олександрівського районного літературно-мистецького об’єднання «Крила». Лауреат обласної літературної премії «Сокіл степів» за 2010 рік. (Джерело)

Зображення[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]