Ганс-Еріх Фосс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Фосс.

Ганс-Еріх Фосс
Hans-Erich Voß
Народився 30 жовтня 1897(1897-10-30)
Ангермюнде, Уккермарк, Бранденбург, Німеччина
Помер 18 листопада 1969(1969-11-18) (72 роки)
Берхтесгаден, Берхтесґаден, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність офіцер
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання Віце-адмірал
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Срібний Іспанський Хрест
Кавалер ордена Зірки Румунії
За поранення (нагрудний знак)
Нагрудний знак флоту

Ганс-Еріх Фосс (нім. Hans-Erich Voß; 30 жовтня 1897, Ангермюнде — 18 листопада 1969, Берхтесгаден) — німецький військово-морський діяч; віце-адмірал (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

У липні 1915 року вступив добровольцем на флот. Пройшов підготовку на важкому крейсері «Фрея» і на курсах при військово-морському училищі в Мюрвіку (1917), пізніше закінчив військово-морське училище у Вільгельмсгафені (1923). Учасник Першої світової війни; лейтенант. Після закінчення війни залишений на флоті. У 1927—1929 рр. служив вахтовим офіцером на лінійному кораблі «Ельзас». У 1930—1934 рр. інструктор училища берегової артилерії. У 1934 році переведений в Морське керівництво. З 1936 р. 1-й артилерійський офіцер на броненосці «Адмірал Шеєр». З 1938 року командир 3-го морського навчального батальйону. З 1939 р. офіцер Адмірал-штабу в штабі командування групою ВМС «Схід». З 1939 р. начальник Командного відділу (з січня 1942 року — Управлінської групи) Командного управління ОКМ. З 1 березня 1943 складався представником Головнокомандувача ВМФ грос-адмірала К. Деніца в Ставці А. Гітлера. 30 квітня (за іншими даними, 6 травня) 1945 року взятий в полон радянськими військами. 10 серпня 1951 р. заарештований органами МДБ СРСР. Військовим трибуналом Московського військового округу 16 лютого 1952 р. засуджений до 25 років тюремного ув'язнення. 22 грудня 1954 року достроково звільнений і 17 січня 1955 року переданий владі НДР.

Звання[1][ред. | ред. код]

Нагороди[1][ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Voß, Hans-Erich - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.). Процитовано 2018-10-18. 
  2. Rangliste der Deutschen Reichsmarine. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn. Berlin 1929. S. 47. 

Література[ред. | ред. код]

  • Вермахт на советско-германском фронте. Следственные и судебные материалы из архивных уголовных дел немецких военнопленных 1944—1952. (Сост. В. С. Христофоров, В. Г. Макаров). М., 2011. (Именной комментарий). С. 820.
  • Dermot Bradley (Hrsg.): Deutschlands Admirale 1849—1945. Die militärischen Werdegänge der See-, Ingenieur-, Sanitäts-, Waffen- und Verwaltungsoffiziere im Admiralsrang. Band 3: P–Z. Biblio Verlag. Osnabrück 1990. ISBN 3-7648-1499-3. S. 496—497.
  • Wolfdieter Bihl: Der Tod Adolf Hitlers. Fakten und Überlebenslegenden. Böhlau Verlag. Wien 2000. ISBN 3-205-99140-0.
  • Dietmar Arnold, Reiner Janick: Neue Reichskanzlei und «Führerbunker». Legenden und Wirklichkeit. Ch. Links Verlag 2005. ISBN 3-861-53353-7.
  • Wilhelm von Schramm: Verrat im Zweiten Weltkrieg. Vom Kampf der Geheimdienste in Europa. Berichte und Dokumentation. Econ-Verlag 1969. S. 183.
  • Der Spiegel vom 10. Januar 1966. S. 41.
  • Iwan Klimenko, Oberst der sowjetischen Armee: . In: . Nr. 19, 1965, S. 94 ff..

Посилання[ред. | ред. код]