Ганс Єшоннек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс Ешоннек
Hans Jeschonnek
Hans Jeschonnek.jpg
Народження 9 квітня 1899(1899-04-09)
Німецька імперія Гогенсальца, Провінція Позен
Смерть 18 серпня 1943(1943-08-18) (44 роки)
Третій Рейх Растенбург, Східна Пруссія
вогнепальне поранення
Поховання
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ піхота
військово-повітряні сили
Роки служби 19141943
Звання Luftwaffe epaulette Generaloberst.svg Генерал-полковник Люфтваффе
Командування Lehrgeschwader 1
Повітряне командування «Ірак»
начальник Генерального штабу Люфтваффе
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Орден Михайла Хороброго
Орден Михайла Хороброго
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Золотий комбінований знак пілот-спостерігач з діамантами
Ганс Єшоннек у Вікісховищі?

Ганс Єшоннек (нім. Hans Jeschonnek; нар. 9 квітня 1899, Гогензальца, Провінція Позен — пом. 18 серпня 1943, Растенбург, Східна Пруссія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, начальник Генерального штабу Люфтваффе, генерал-полковник Люфтваффе (1942). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1939).

Біографія[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

10 серпня 1914 року поступив фенріхом в 50-й піхотний полк. Вже 26 вересня 1914 отримав звання лейтенанта. C 6 травня 1915 командир роти свого полку. Після важкого поранення знаходився в госпіталі в період з 6 жовтня по 28 листопада 1915 року.

У грудні 1915 — березні 1916 року навчався на кулеметних курсах в Позені, з 2 березня 1916 року -командир 50-ї кулеметної роти, з 23 листопада того ж року повернувся до роти свого полку. У липні 1917 року зарахований в 3-й армійський артилерійський полк. У жовтні 1917 — квітні 1918 років пройшов підготовку в авіаційному училищі в Шверіні і 22 квітня 1918 був зарахований пілотом в 40-у ескадру.

За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу, а також Лицарським хрестом ордена дому Гогенцоллернів з мечами.

Міжвоєнна служба[ред. | ред. код]

З 24 грудня 1918 до 26 січня 1920 пілот 129-ї ескадри прикордонних військ. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З травня 1920 року служив в 11-му кавалерійському полку, в жовтні 1921 — грудні 1923 років закінчив 2 курсу кавалерійського училища в Ганновері.

6 грудня 1923 переведений в Імперське військове міністерство радником інспекції озброєнь. Працював над таємним відтворенням ВВС. У 1932 році пройшов курс навчання льотчика-винищувача в секретній німецької льотній школі в Липецьку (СРСР). 1 лютого 1933 призначений радником інспекції військово-навчальних льотних закладів.

1 вересня 1933 офіційно переведений в люфтваффе і призначений оперативним офіцером при статс-секретарі Імперського міністерства авіації (RLM) Ергарді Мільху і офіцером зв'язку RLM в Імперському військовому міністерстві.

З 1 жовтня 1934 року — офіцер для особливих доручень і ад'ютант генерала Мільха. Один з найближчих співробітників Германа Герінга, керував будівництвом і бойовою підготовкою ВВС.

Пройшов навчання в льотних школах (1934, 1935) та 1 квітня 1935 зарахований до авіагрупи «Грайфсвальд», з 1 липня 1935 — командир ескадрильї, з 12 березня 1936 — командир 2-ї навчальної групи 152-ї ескадри (Грейфсвальд) і начальник авіабази в Грейфсвальде. Був одним з помічників Ернста Удета в Технічному управлінні.

1 жовтня 1937 року призначений начальником 1-го (оперативного) відділу Генерального штабу люфтваффе. З 1 лютого 1938 року — начальник Оперативного відділу Генерального штабу люфтваффе — найважливішого з його підрозділів.

З 1 лютого 1939 року начальник Генерального штабу люфтваффе. У серпні присвоєно звання генерал-майора. Наймолодший генерал німецької армії, що зайняв таку відповідальну посаду.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

27 жовтня 1939 року за підсумками Польської кампанії нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. 19 липня 1940 отримав звання генерала авіації, минаючи чин генерал-лейтенанта. Був в постійному конфлікті з іншим вищим керівником люфтваффе Мільхом, причому вважається, що їх спеціально «цькував» Герінг, щоб не допустити посилення будь-кого зі своїх підлеглих.

Кінець кар'єри[ред. | ред. код]

Протягом 1942—1943 років ситуація в люфтваффе серйозно ускладнилася: збільшилися втрати, стала помітною відсутність нових розробок, люфтваффе втрачало ініціативу на Сході. Крім того, Ганс Єшоннек, виконуючи вказівки Герінга, не планував оборонних дій і виявився не готовий до відбиття стратегічних бомбардувань союзників. Ставлення до Єшоннека з боку Гітлера стало погіршуватися після початку масованих нальотів союзної авіації на територію Німеччини влітку 1943 (Операція Pointblank). 17 серпня 8-а повітряна армія США провела наліт на Швайнфурт і Регенсбург — центри авіаційної промисловості. 18 серпня британська авіація завдала удару по секретному ракетному полігону в Пенемюнде. В ході відбиття цієї атаки Ганс Єшоннек віддав наказ частинам ППО відкрити вогонь по групі з 200 німецьких винищувачів, які були прийняті за бомбардувальники противника. На наступний день, після аудієнції з Гітлером, Ганс Єшоннек застрелився, не виходячи з Вольфшанце. За словами Мільха, в залишеній передсмертній записці Єшоннек вимагав, щоб Герінг не був присутній на його похороні.

Нагороди[ред. | ред. код]

Військова кар'єра

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Joachimsthaler, Anton (1999) [1995]. The Last Days of Hitler: The Legends, the Evidence, the Truth. Trans. Helmut Bögler. London: Brockhampton Press. ISBN 978-1-86019-902-8. 
  • Keegan, John (2003). Who's Who in World War Two. Routledge (UK). ISBN 0-415-26033-7
  • Nielsen, Andreas L. (1968). German Air Force General Staff. Ayer Publishing. ISBN 0-405-00043-X
  • Schumann, Ralf (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 des LG 1. Zweibrücken, Germany: VDM Heinz Nickel. ISBN 978-3-86619-013-9.
  • Shirer, William (1983). The Rise and Fall of the Third Reich. Fawcett Crest. New York. ISBN 0-449-21977-1
  • Suchenwirth, Richard (1970). Command and Leadership in the German Air Force. Ayer Publishing. ISBN 0-405-00051-0
  • Gerhard Hümmelchen: Generaloberst Hans Jeschonnek. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1. Primus, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, S. 97-101.
  • Боевые операции Люфтваффе = Rise and Fall of the German Air Force: 1933—1945. — М.: Яуза-Пресс, 2009. — 656 с. — 5000 экз. — ISBN 978-5-9955-0028-5.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Jeschonnek, Hans - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (ne). Процитовано 2018-08-30. 


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформована
командир 1-ої навчальної ескадри
1 жовтня — листопад 1936
Наступник:
оберст
Роберт Кнаусс
Попередник:
сформоване
командувач
Повітряного командування «Ірак»

6 — 29 травня 1941
Наступник:
розформоване
Попередник:
генерал авіації
Ганс-Юрген Штумпф

Начальник
Генерального штабу Люфтваффе

1 лютого 1939 — 19 серпня 1943
Наступник:
генерал авіації
Гюнтер Кортен