Ганс Вайдінгер

Ганс Вайдінгер
нім. Hanns Weidinger
Народився	31 січня 1899(1899-01-31) Нюрнберг, Середня Франконія, Баварія, Німецька імперія
Помер	9 лютого 1977(1977-02-09) (78 років) Мюнхен, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Albrecht-Dürer-Gymnasiumd
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Членство	Асоціація німецьких інженерівd і Corps Transrhenania Münchend
Нагороди	Срібний німецький хрест Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Почесний хрест ветерана війни Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу

Ганс Вайдінгер (нім. Hanns Weidinger; 31 січня 1899, Нюрнберг — 9 лютого 1977, Мюнхен) — німецький офіцер, інженер і підприємець, генерал-інженер люфтваффе (1 серпня 1940). Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Біографія

З 15 жовтня 1917 по 24 грудня 1918 року — курсант авіації і кандидат в офіцери Баварської армії. Після закінчення навчання здобув ліцензію пілота. З 25 грудня 1918 року навчався на інженера в Мюнхенському університеті, в травні 1922 року здобув диплом.З 28 квітня по 14 жовтня 1922 року — інженер з літакобудування на Німецькій торговій виставці в Мюнхені, після чого продовжив працювати в університеті як асистент кафедри двигунів внутрішнього згоряння. З квітня 1927 року — науковий співробітник Берлінського інституту авіаційних досліджень.

1 січня 1928 року вступив у рейхсвер офіцером-інженером і був призначений льотчиком-випробувачем полігону Зее в Любеку. 1 липня 1934 року вступив у люфтваффе, керівник групи постачення, з 31 січня 1936 року — групи інспекції безпеки польотів Імперського міністерства авіації. Після аншлюсу в кінці березня 1938 року призначений головним інженером авіаційного командування «Австрія» (згодом — 4-й повітряний флот). З 1 квітня 1939 року — головний інженер 4-го, з 15 травня 1940 року — 5-го, з 31 січня 1941 року — знову 4-го, з 1 грудня 1943 року — 2-го повітряного флоту. Учасник Сталінградської битви, був евакуйований з оточення на останньому літаку. 15 листопада 1944 відряджений у фірму Junkers & Co.14 лютого 1945 року звільнений у відставку. В кінці війни потрапив в американський полон. В 1947 році звільнений.

В квітні 1948 році заснував компанію Dr.-Ing. H. Weidinger KG, яка виробляє електроніку. В 1957 році знову здобув ліцензію приватного пілота. Незадовго до смерті передав управління компанією своїм дітям.

Нагороди

• Золотий почесний знак Асоціації німецьких інженерів (VDI)
• Почесна плакета VDI
• Почесний член студентської авіаційної організації Akaflieg München
• Почесний хрест ветерана війни
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Німецький хрест в сріблі (7 червня 1944)

Література

• Karl Friedrich Hildebrandt: Die Generale der Luftwaffe 1935–1945. Osnabrück 1991, ISBN 376481701-1, S. 486 f.
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Посилання

• Біографічні відомості.
• Сайт компанії «Вайдінгер». [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]