Ганс Єшоннек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс Ешоннек
Hans Jeschonnek
Народження 9 квітня 1899(1899-04-09)
Німецька імперія Гогенсальца, Провінція Позен
Смерть 18 серпня 1943(1943-08-18) (44 роки)
Третій Рейх Растенбург, Східна Пруссія
вогнепальне поранення
Поховання
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ піхота
військово-повітряні сили
Роки служби 19141943
Звання Luftwaffe epaulette Generaloberst.svg Генерал-полковник Люфтваффе
Командування Lehrgeschwader 1
Повітряне командування «Ірак»
начальник Генерального штабу Люфтваффе
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден Михайла Хороброго
Орден Михайла Хороброго
Орден Хреста Свободи (Фінляндія)
Ганс Єшоннек у Вікісховищі?

Ганс Єшоннек (нім. Hans Jeschonnek; нар. 9 квітня 1899, Гогенсальца, Провінція Позен — пом. 18 серпня 1943, Растенбург, Східна Пруссія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, начальник Генерального штабу Люфтваффе, генерал-полковник Люфтваффе (1942). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1939).

Біографія[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

10 серпня 1914 року поступив фенріхом в 50-й піхотний полк. Вже 26 вересня 1914 отримав звання лейтенанта. C 6 травня 1915 командир роти свого полку. Після важкого поранення знаходився в госпіталі в період з 6 жовтня по 28 листопада 1915 року.

У грудні 1915 - березні 1916 року навчався на кулеметних курсах в Позені, з 2 березня 1916 року -командир 50-ї кулеметної роти, з 23 листопада того ж року повернувся до роти свого полку. У липні 1917 року зарахований в 3-й армійський артилерійський полк. У жовтні 1917 - квітні 1918 років пройшов підготовку в авіаційному училищі в Шверіні і 22 квітня 1918 був зарахований пілотом в 40-у ескадру.

За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу, а також Лицарським хрестом ордена дому Гогенцоллернів з мечами.

Міжвоєнна служба[ред. | ред. код]

З 24 грудня 1918 до 26 січня 1920 пілот 129-ї ескадри прикордонних військ. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З травня 1920 року служив в 11-му кавалерійському полку, в жовтні 1921 - грудні 1923 років закінчив 2 курсу кавалерійського училища в Ганновері.

6 грудня 1923 переведений в Імперське військове міністерство радником інспекції озброєнь. Працював над таємним відтворенням ВВС. У 1932 році пройшов курс навчання льотчика-винищувача в секретній німецької льотній школі в Липецьку (СРСР). 1 лютого 1933 призначений радником інспекції військово-навчальних льотних закладів.

1 вересня 1933 офіційно переведений в люфтваффе і призначений оперативним офіцером при статс-секретарі Імперського міністерства авіації (RLM) Ергарді Мільху і офіцером зв'язку RLM в Імперському військовому міністерстві.

З 1 жовтня 1934 року - офіцер для особливих доручень і ад'ютант генерала Мільха. Один з найближчих співробітників Германа Герінга, керував будівництвом і бойовою підготовкою ВВС.

Пройшов навчання в льотних школах (1934, 1935) та 1 квітня 1935 зарахований до авіагрупи «Грайфсвальд», з 1 липня 1935 - командир ескадрильї, з 12 березня 1936 - командир 2-ї навчальної групи 152-ї ескадри (Грейфсвальд) і начальник авіабази в Грейфсвальде. Був одним з помічників Ернста Удета в Технічному управлінні.

1 жовтня 1937 року призначений начальником 1-го (оперативного) відділу Генерального штабу люфтваффе. З 1 лютого 1938 року - начальник Оперативного відділу Генерального штабу люфтваффе - найважливішого з його підрозділів.

З 1 лютого 1939 року начальник Генерального штабу люфтваффе. У серпні присвоєно звання генерал-майора. Наймолодший генерал німецької армії, що зайняв таку відповідальну посаду.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

27 жовтня 1939 року за підсумками Польської кампанії нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. 19 липня 1940 отримав звання генерала авіації, минаючи чин генерал-лейтенанта. Був в постійному конфлікті з іншим вищим керівником люфтваффе Мільхом, причому вважається, що їх спеціально «цькував» Герінг, щоб не допустити посилення будь-кого зі своїх підлеглих.

Кінець кар'єри[ред. | ред. код]

Протягом 1942-1943 років ситуація в люфтваффе серйозно ускладнилася: збільшилися втрати, стала помітною відсутність нових розробок, люфтваффе втрачало ініціативу на Сході. Крім того, Ганс Єшоннек, виконуючи вказівки Герінга, не планував оборонних дій і виявився не готовий до відбиття стратегічних бомбардувань союзників. Ставлення до Єшоннека з боку Гітлера стало погіршуватися після початку масованих нальотів союзної авіації на територію Німеччини влітку 1943 (Операція Pointblank). 17 серпня 8-а повітряна армія США провела наліт на Швайнфурт і Регенсбург - центри авіаційної промисловості. 18 серпня британська авіація завдала удару по секретному ракетному полігону в Пенемюнде. В ході відображення цієї атаки Ганс Єшоннек віддав наказ частинам ППО відкрити вогонь по групі з 200 німецьких винищувачів, які були прийняті за бомбардувальники противника. На наступний день, після аудієнції з Гітлером, Ганс Єшоннек застрелився, не виходячи з Вольфшанце. За словами Мільха, в залишеній передсмертній записці Єшоннек вимагав, щоб Герінг не був присутній на його похороні.

Нагороди[ред. | ред. код]

Військова кар'єра

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Joachimsthaler, Anton (1999) [1995]. The Last Days of Hitler: The Legends, the Evidence, the Truth. Trans. Helmut Bögler. London: Brockhampton Press. ISBN 978-1-86019-902-8. 
  • Keegan, John (2003). Who's Who in World War Two. Routledge (UK). ISBN 0-415-26033-7
  • Nielsen, Andreas L. (1968). German Air Force General Staff. Ayer Publishing. ISBN 0-405-00043-X
  • Schumann, Ralf (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 des LG 1. Zweibrücken, Germany: VDM Heinz Nickel. ISBN 978-3-86619-013-9.
  • Shirer, William (1983). The Rise and Fall of the Third Reich. Fawcett Crest. New York. ISBN 0-449-21977-1
  • Suchenwirth, Richard (1970). Command and Leadership in the German Air Force. Ayer Publishing. ISBN 0-405-00051-0
  • Gerhard Hümmelchen: Generaloberst Hans Jeschonnek. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1. Primus, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, S. 97-101.
  • Боевые операции Люфтваффе = Rise and Fall of the German Air Force: 1933—1945. — М.: Яуза-Пресс, 2009. — 656 с. — 5000 экз. — ISBN 978-5-9955-0028-5.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Jeschonnek, Hans - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (ne). Процитовано 2018-08-30. 
Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформована
командир 1-ої навчальної ескадри
1 жовтня — листопад 1936
Наступник:
оберст
Роберт Кнаусс
Попередник:
сформоване
командувач
Повітряного командування «Ірак»

6 — 29 травня 1941
Наступник:
розформоване
Попередник:
генерал авіації
Ганс-Юрген Штумпф
RLM A.jpg
Начальник
Генерального штабу Люфтваффе

1 лютого 1939 — 19 серпня 1943
Наступник:
генерал авіації
Гюнтер Кортен