Ганс Зебальд Бегам
| Ганс Зебальд Бегам | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Sebald Hans Beham | ||||
 | ||||
|
«Портрет Ганса Зебальда Бехама» монограміст H.X.C., 1532 | ||||
| Народження |
1500 Нюрнберг | |||
| Смерть | 22 листопада 1550 | |||
| Франкфурт-на-Майні | ||||
| Національність | німець | |||
| Країна |
Free Imperial City of Nurembergd Німеччина[1] | |||
| Жанр | живопис, гравюра, графіка, ксилографія | |||
| Навчання | Альбрехт Дюрер | |||
| Діяльність | художник, графік, ілюстратор, художник-гравер | |||
| Напрямок | ренесанс | |||
| Роки творчості | 1520–1550 | |||
| Вплив | Альбрехт Дюрер | |||
| Твори | релігійні картини, малюнки, гравюри | |||
| Брати, сестри | Бехам Бартель[2] | |||
|
| ||||
 Ганс Зебальд Бегам у Вікісховищі | ||||
Ганс Зеба́льд Бега́м (нім. Sebald Hans Beham, 1500, Нюрнберг — 22 листопада 1550, Франкфурт-на-Майні) — німецький художник, графік, гравер доби Відродження, учень Альбрехта Дюрера.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Нюрнберзі у 1500 році в родині художника. Разом з молодшим братом Бартелем (1502—1540) навчався в майстерні Альбрехта Дюрера.
У 1525 році братів разом зі ще одним нюрнберзьким художником — Георгом Пенцем (1500—1550) — засудили, їх було вислано з Нюрнберга за атеїстичні погляди і висловлювання революційних ідей. У 1528 році Зебальд отримав дозвіл повернутися до міста. У 1530 — оселився в Мюнхені, а пізніше, у тому ж році — у Франкфурті-на-Майні, де і жив до самої смерті, інколи відлучаючись в околиці міста, в Ашаффенбург і до Майнцу. Для додаткового заробітку тримав винний льох[3].
Помер у Франкфурті-на-Майні — 22 листопада 1550 року.
Творчість[ред. | ред. код]
Зебальд, як і його брат Бартель, належить до майстрів гравюри малого формату, так званих «маленьких майстрів» (нім. «Kleinmeister»), хоча обидва працювали також і як живописці.
Зебальд — автор 270 гравюр та 300 політипажів. Змальовував біблійні або релігійні сюжети («Адам і Єва», «Історія блудного сина», «Йосип та дружина Потіфара», цикл «Подвиги Геркулеса» та інші), часто звертався до сцен з життя селян і ландскнехту (цикл «Гулянка селян» та інші).
У Луврі зберігається розписана і підписана художником столова дошка зі сценами з життя царя Давида; у бібліотеці в Ашаффенбурзі — чотири великі мініатюри в молитовнику кардинала Бранденбурзького. Кілька гравюр Бегама зберігаються в петербурзькому Ермітажі.
|
|
|
|
«Три солдати і собака»
гравюра, бл. 1540 |
|||
|
|
|
|
«Адам і Єва»
гравюра, 1543 |
«Ніч»
гравюра, 1548 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
- ↑ Kleinmeister (Немецкая живопись в эпоху ренессанса) [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]// Бенуа А. Итория живописи. — СПб. : Шиповник, 1912—1917. — Т. 3. — 1913. — 510 с. — С. .
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ганс Зебальд Бегам |
- Бегам Ганс-Зебальд [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург : 1890—1907. — Т. 3: Банки-Бергер. — 1891. — 480 с.
- Чегодаева Н. Искусство Германии [Архівовано 20 грудня 2012 у Wayback Machine.]// Всеобщая история искусств. — Т. 3. — М.: Искусство, 1962 — С. 368—415.
- Hans Sebald Beham [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Британіка (англ.). — Encyclopedia Britannica Inc.
- Kleinmeister (Немецкая живопись в эпоху ренессанса) [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]// Бенуа А. Итория живописи. — СПб.: Шиповник, 1912—1917. — Т. 3. — 1913. — 510 с.
