Ганс Сельє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс Сельє
угор. Selye János
Hans Selye.JPG
Народився 26 січня 1907(1907-01-26)
Відень, Австро-Угорщина
Помер 16 жовтня 1982(1982-10-16) (75 років)
Монреаль, Канада
Громадянство
(підданство)
Flag of Canada.svg Канада[1]
Flag of Austria.svg Австрія[1]
Flag of Hungary.svg Угорщина[1]
Місце проживання Канада Канада
Діяльність лікар
Відомий завдяки Медицина
Alma mater Празький університет
Володіє мовами французька[2], англійська[2], німецька[2] і угорська[2]
Заклад Інститут експериментальної медицини і хірургії Монреальського університету
Членство Леопольдина
Відомий завдяки: Теорія стресу
Нагороди
Компаньйон ордену Канади

Га́нс Сельє́ (англ. Hans Selye), уроджений Янош Гуго Бруно Шейє (угор. Selye János Hugo Bruno; 26 січня 1907(19070126), Відень — 16 жовтня 1982, Монреаль) — видатний канадський ендокринолог австро-угорського походження, лікар, основоположник вчення про стрес, біолог зі світовим ім'ям, патофізіолог, директор Інституту експериментальної медицини і хірургії (з 1976 року Міжнародний інститут стресу) у Монреалі — протягом майже п'ятдесяти років розробляв проблеми загального адаптаційного синдрому і стресу, творець вчення про гіпофізарно-адреналову систему.

Біографія[ред. | ред. код]

Ганс Сельє народився 26 січня в 1907 році у Відні в сім'ї військового лікаря-терапевта, угорця за походженням, Г'юґо Сельє, який мав власну хірургічну клініку в місті Комарно (Австро-Угорщина).[3] Мати Ганса родом з Австрії. Після розпаду Австро-Угорської імперії містечко опинилося на території Чехословаччини, і саме в цій країні Сельє отримав освіту — на медичному факультеті Празького університету (1922 рік). Потім він продовжив навчання в Римі і Парижі. Після закінчення навчання у віці 22 років протягом двох років був асистентом кафедри експериментальної патології. Отримав в 1931 році Рокфеллерівську стипендію, працював в університеті Джона Гопкінса (США), а з 1932 року в університеті МакГілла (Канада).

У післявоєнній Європі Сельє не знайшов собі місця й емігрував за океан. З 1945 по 1976 рік він директор Інституту експериментальної медицини і хірургії Монреальського університету, професор. У 1979 році Сельє разом з Алвіном Тофлером організував канадський Інститут стресу.

Ще в Празі, працюючи в університетській клініці інфекційних хвороб, Сельє звернув увагу на те, що перші прояви різноманітних інфекцій абсолютно однакові; відмінності з'являються через кілька днів, а початкові симптоми одні і ті ж.

Тоді ж він став розробляти свою гіпотезу загального адаптаційного синдрому, згідно з якою хвороботворний фактор володіє пусковою дією, що включає вироблені в процесі еволюції механізми адаптації.

Сельє розглядав фізіологічний стрес як відповідь на будь-які пред'явлені організму вимоги, і вважав, що з якими б труднощами не зіштовхнувся організм, з ними можна впоратися двома типами реакцій: активною, або боротьби, і пасивною, або втечі від труднощів чи готовності терпіти їх.

Сельє не вважав стрес шкідливим, а розглядав його як реакцію, що допомагає організму вижити[4].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Очерки об адаптационном синдроме, М., 1960; (рос.)
  • Профилактика некрозов сердца химическими средствами, М., 1961; (рос.)
  • Сорок лет научно-исследовательской работы в медицине, «Патологическая физиология и экспериментальная терапия», 1969, № 3; (рос.)
  • Некоторые аспекты учения о стрессе, «Природа», 1970, № 1; (рос.)
  • На уровне целого организма, М., 1972. (рос.)
  • Стресс без дистресса, М.: Прогресс, 1982 (рос.)
  • От мечты к открытию: Как стать ученым, М.: Прогресс, 1987 (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в LIBRIS — 2012.
  2. а б в г ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. «Hans Selye». Encyclopædia Britannica (2008 вид.). Encyclopædia Britannica, Inc.. http://www.britannica.com/eb/article-9001506/Hans-Selye. Процитовано 2008-06-12. 
  4. Стрес і життя: погляд ендокринолога (до сторіччя з дня народження Ганса Сельє). П.М. Тимочків, к.м.н., заслужений лікар України. 2007 рік.