Гао-цзун (Сун)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гао-цзун
Songgaozong.jpg
Народився 12 червня 1107(1107-06-12)
Помер 9 листопада 1187(1187-11-09) (80 років)

Ім'я при народженні Чжао Гоу
Титул імператор
Термін 1127—1162
Попередник Цінь-цзун
Наступник Сяо-цзун
Батько Хуей-цзун
Матір імператриця Сянжен
Рід Чжао
Дружина 2 імператриці
Діти 1 син та 5 доньок

Гао-цзун (*高宗, 12 червня 1107 —9 листопада 1187) — 10-й імператор з династії Сун та 1-й володар Південної Сун у 11271162 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з імператорського роду Чжао. Дев'ятий син імператора Хуей-цзуна. При народжені отримав ім'я Гоу. Про молоді роки мало відомо. Значну частину проводив у власному маєтку. Після поразки армії Сун у 1126 році деякий час знаходився в якості заручника у чжурчженів. По поверненю отримав м. Цічжоу (у сучасній провінції Хебей) з наказом зібрати війська для допомоги Кайфену в обороні від ворога. Втім Чжао Гоу не виконав цього наказу. Лише у 1127 році здійснив невдалу спробу допомогти обложеному Кайфену, втім марно.

Володарювання[ред.ред. код]

Після цього втік на південь — до Нанкіну, де оголосив себе новим імператором Сун, прийнявши ім'я Гао-цзун. Цей рік означено як початок епохи південна Сун. Спочатку ставка володаря розташовувалася у м.Ханькоу, у 1127 році її перенесено до Янчжоу, у 1129 році імператор перебрався до Лін'аня. У 1131 році столицю держави остаточно було перенесено до Лін'аня (сучасне м.Ханчжоу). Спочатку при його дворі вплив мали військовики, які намаглися відвоювати у ворога північні землі. Китайські військовики Лі Ган, Цзун Цзе, Юе Фей, Хань Шіцзун, Ю Юнвень провели низку вдалих військових кампаній.

Водночас для посилення своїх позицій у Східній Азії за накзом імператора було проведено значні роботи зі зміцнення морської могуті імперії. У 1132 році було створено перший постійний флот Китаю (120 суден з 3 тисячами вояками). Він базувався у м. Дінхай. Планувалося, флот, який мав змогу заходи у великі річки, повинен був допомогти здолати чжурчженів. Втім деякий час він перебував у бездіяльності.

У 1138 році було укладено мир з державою Цзінь, згідно з якого Сун отримувала частину колишніх земель (територія сучасних провінцій Хенань й Шеньсі). Втім у 1140 році чжурчжені знову почали війну проти Сун. У цій війні відзначився Юе Фей, який завдав поразок ворогові у битвах при Бочжоу та Сучжоу (сучасна провінція Аньхой). Також успішно діяли сунські війська у 1141 році.

Незабаром, того ж року, Гао-цзун відмовився від активної зовнішньої політики, бажаючи укласти мир з державою чжурчженів Цзінь. Вагомою причиною цього був острах, що у випадку перемоги доведеться відмовитися від влади, повернувши трон зведеному братові Цінь-цзуну. Тому Гао-цзун деяких генералів відправив у відставку, а деяких стратив за небажання відступати на південь. Водночас Гао-цзун у 1141 році уклав мирний договір (так званий Шаосінський мир) із Цзінь, згідно з яким зобов'язався сплачувати щорічну данину у 250 тисяч унцій срібла та 250 тисяч рулонів шовку, що було набаго менше ніж сплачували колишні імператори Сун.

В цей час Гао-цзун піклувався про відновлення та розбудову комерції. Велику увагу приділяв містам, зовнішній торгівлі. При підтримці імператорами провідними економічними центрами стають Цюаньчжоу, Гуанчжоу і Сямень. Китайські торгові кораблі сягають Індії, Цейлону (на заході), островів Суматра та Ява (на півдні), Кореї та Японії (на сході).

Багато часу імператор приділяв поліпшення соціальних послуг та стану підданих. У 1141 були створені постійні пожежні служби. У столиці для збереження спокою відкрито 23 дома терпимості (ваше) для солдатів. За наказом Гао-цзуна побудовано громадські лазні при буддистських монастирях. У 1143 році відбулася масштабна реорганізація державних лікарень, що сприяло поліпшеню якості лікування для середніх та бідних станів.

Тривалий час держава Сун знаходилася у мирі із сусідами. Лише у 1161 році війська чжурчженів знову рушили на південь. Втім протягом року у битвах при Тандао та Кайші 9уздовж ріки Янцзи) при підтримці військового флоту сунська армія завдала ніщивної поразки ворогові. 24 липня 1162 року Гао-цзун зрікся влади на користь названого сина Чжао Шеня.

Останні роки[ред.ред. код]

Після відходу від влади значну увагу приділяв написаню віршів, каліграфії, а також підтримці культурних діячів свого часу. Гао-цзун був талантовитим поетом. найбільш відоми віршем є «Чотиривірш про Небесну гору». Каліграфія Гао-цзуна стала основою для наслідування, зокрема відомим майстром епохи Юань Чжао Менфу. Вона відзначалася витонченістю, інтенсивністю руху, елегантністю, пензель проводився цілком природно і спокійно.

Джерела[ред.ред. код]

  • Peter Allan Lorge (2005). War, politics and society in early modern China, 900–1795. Taylor & Francis. p. 55. ISBN 0-415-31690-1.