Гарбузова олія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олія Steirisches Kürbiskernöl (PDO 1996) з Австрії

Гарбузова олія - рослинна олія, яку отримують з насіння гарбуза методом холодного пресування. Хімічний склад продукту: тригліцериди, ефірні олії, фосфоліпіди, токофероли, каротиноїди, пектини, стерини, вітаміни А, Е і F, селен. Олія багата білком, поліненасиченими жирними кислотами, цинком [1]. Особливе значення має наявність рутину, який організм людини самостійно не синтезує, і нікотинової кислоти [2].

Аромат у гарбузової олії горіховий, смак має легку гірчинку. Колір від темно-жовтого та світло-червоного до темно-зеленого і навіть майже чорного, через що в країнах Східної Європи її іноді називають «чорним золотом» [2]. У Німеччині, наприклад, вона завжди цінувалася не нижче кращих зразків оливкової олії. Вміст олії в ядрах може досягати 48-54%, білка - до 40% [3]. Крім того, численні автори, починаючи з Авіценни, називають гарбузову олію засобом практично від усіх хвороб[4][5][6].

Регіони виробництва[ред. | ред. код]

Олію з насіння гарбуза століттями виробляють практично у всій Центральній і Східній Європі. Особливої ​​якості досягли виробники з федеральної землі Штирія (нім. Steirisches Kürbiskernöl) в Австрії і з історичних областей Нижня Штирія і Прекмур'я (словен. Štajersko prekmursko bučno olje) в Словенії. Обидва цих продукту в 1996 і в 2012 роках відповідно Європейська комісія зареєструвала в статусі PGI (Захищене географічне зазначення)[7][8]. У XXI столітті великий інтерес до виробництва продукту виявляють підприємці КНР.

Внутрішнє застосування[ред. | ред. код]

Гарбузова олія має досить різкий запах, крім того, при її нагріванні зникають всі корисні елементи, тому цей продукт практично не піддають тепловій обробці. Його вживають в сирому вигляді: в якості заправки до салатів і каш, використовують як основу для соусів. Продукт корисний для шлунково-кишкового тракту, печінки і жовчного міхура. Він нормалізує кислотність кишечника і має м'який проносний ефект. Міститься цинк, необхідний для роботи підшлункової залози і чоловічої сечостатевої системи [2]. Однак авторитетні джерела завжди звертають увагу на необхідність використання олії понад розумні гастрономічні норми або в лікувальних цілях тільки після поради з лікарем.

Зовнішнє застосування[ред. | ред. код]

Практикують зовнішнє використання гарбузової олії для видалення прищів, лікування діатезу і грибкових уражень, для швидкого зняття реакції на укуси комах. Її застосовують при термічних або хімічних опіках, змащуючи уражені ділянки шкіри або накладаючи зволожені марлеві пов'язки. У людей з чутливою шкірою олія може викликати алергічну реакцію.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Туманова Е. (2015). Энциклопедия эфирных масел (ru). Рипол Классик. Процитовано 2017-01-12. 
  2. а б в Гарбузова олія: користь і шкода, як приймати, протипоказання, лікування (ru). foodexpert.pro. Процитовано 2017-01-12. 
  3. Гарбузова олія: користь і шкода, як приймати, протипоказання, лікування (ru). foodexpert.pro. Процитовано 2017-01-12. 
  4. Ковальков А. Методика доктора Ковалькова. Победа над весом. — Litres, 2016. — ISBN 9785457021563.
  5. Погожева А. (2016). Книга о вкусной и здоровой пище. Тыквенное масло (ru). Litres. Процитовано 2017-01-12. 
  6. Корсун В., Левин Л., Бердникова Т. Целебная натуротерапия. — Litres, 2014. — ISBN 9785457654990.
  7. Registered EC SI/PGI/0005/0418
  8. Registered EC AT/PGI/0017/1460