Ґардарікі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гардарик)
Перейти до: навігація, пошук

Ґардари́к, Ґардарікі (ісл. Garðaríki, ісл. Garðaveldi, старо-швед. Gårdarike — «міста», «країна міст»[1]) — назва в давньоскандинавській епічній літературі території Київської Русі[1] з великою мережею міст і фортець («градів»), де, як свідчать дані сучасної археології, окрім східно-слов'янського також була велика доля скандинавського (норманського) населення[2].

Літературні першоджерела[ред.ред. код]

Скандинавська епічна література (Vinland Sagas) описувала венедів, князівства полабських слов'ян (балтійські слов'яни). А міста Київської Русі згадуються в сагах у зв'язку з варягами на Русі, що названі вони в сагах щодо Київській Русі як Гуниґард, Остроґард. У зв'язку з чим необхідно зазначити використання терміну «Русь» щодо о. Рюген та полабських слов'ян (звідки варяги принесли назву «Русь»-«рутени»), чим жваво маніпулюють сучасні російські теоретики з антинауковою метою (див. «третій Рим», «російський світ»). Так само, археологічні факти свідчать про пізніше під-редагування росіянами літопису з метою фальсифікації історичних фактів, оскільки відсутній зв'язок між періодом життя Рюрика, часу приходу Рюрика на Русь та між датою заснування сучасного російського м. Великий Новгород. Натомість час життя Рюрика спів-падає з часом заснування міста Новгород Литовський, сучасного білоруського м. Новогрудок. Отже, Гардарик означає мережу будь-яких населених пунктів, містечок та фортець (укріплень — garda, guard). Слово норманського походження. Вказує на наявність територіально-політичних організацій на цьому терені, представленими назовні головними городами земель.

Є кілька спроб витлумачити значення назви Г. переважно на основі скандинавських мов. Найімовірніше, що ця назва означає «країна міст», «країна дерев'яних міст» і походить від давнього балтсько-слов'янського слова «гард», що значить град. Давні назви градів із закінченням на «гард» збереглись до наших днів, напр. Старгард, Бялогард в Північній Польщі (Померанія).

Скандинавський термін «Гардаріка» відносно Русі означав не лише «країну міст», але й «градів», «віків» і «відкритих торгово-ремісничих поселень»[3]. Даний термін означає ще й «країну общинних центрів»[3]. «Віки» як результат походів вікінгів.[3] «Відкриті торгово-ремісничі поселення» як результат першого етапу одержавлення.[3] Другий етап — городища з курганними могильниками[3]. Третій етап — міста як результат зовнішнього та внутрішнього одержавлення[3] «Общинні центри в додержавний період».[3].

Топоніміка[ред.ред. код]

Топонімічні дослідження Макса Фасмера про походження назв східно-європейських населених пунктів, свідчать, що багато десятків з них мають назви давньогерманського (скандинавського) походження[4][5].

Археологічні джерела[ред.ред. код]

Добре археологічно досліджені поховання місцевих мешканців норманів в наступних місцях:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Гардарікі // Енциклопедія українознавства. Словникова частина // гол. ред. Кубійович В. М., НТШ, вид. «Молоде життя» — Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993 р. — Т.1. — С.356 — ISBN 5-7707-4049-3 (укр.)
  2. История Гнёздово в «классический» период с IX–XI вв.
  3. а б в г д е ж Томенчук Б. Баварський Географ і річкові шляхи та гради в геополітиці середньовічної Європи // Карпати: людина, етнос, цивілізація. Науковий журнал. — 2009, № 1
  4. Max Vasmer. Osteuropäische Ortsnamen, Dorpat 1921
  5. його ж : Russisches geographisches Namenbuch (в 12 томах) — O.Harrassowitz Verlag, Wiesbaden, 1964–1989.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]