Гардемарин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гардемарин (від фр. garde-marine — гвардія морська) — офіцерське військове звання у збройних силах багатьох країн. Назва з'явилася у Франції і походить від Garde de la Marine. Спочатку гардемарини були у підпорядкуванні Начальника навігації (флоту) кардинала Рішельє ( grand-maître de la navigation). Згодом його наступник Кольбер у 1670 році організовує підрозділи офіцерів-курсантів, які називалися гардемаринами, і які проіснували до 1786 року.

За часів Старого режиму у Франції (l'Ancien Régime) гардемарини були молодими хлопцями та мужчинами, які обиралися королем та проходили спеціальну підготовку в портах для того, щоб вивчити морську справу та стати офіцерами. Вони були організовані у підрозділи, які базувалися у портах Брест, Тулон та Рошфор. Саме в цих підрозділах готувалися офіцери для флоту. Аналогом в сучасній Франції є Військово-морська академія (École Navale), яка готує офіцерів для Військово-морських сил Франції.

Король Франції фінансував підготовку гардемаринів. Вони вивчали такі предмети, як математика, рисування, граматика, фортифікація, гідрографія, суднобудування, фехтування, танці та ін.

Гардемарини у рамках практичної підготовки виходили в море на королівському флоті, де служили як прості матроси та вдосконалювали знання та навички, які здобували в портах у своїх навчальних підрозділах.

Крім Франції, військове звання гардемарин існує або існувало у ряді країн - Італія, Бразилія, Португалія, Іспанія, Аргентина, Росія.

В Італії, Бразилії, Португалії, Іспанії, Аргентині військове звання гардемарин існує і тепер, і є першим офіцерським званням, яке присвоюється курсантам після випуску з військово-морської академії.

У Росії це звання проіснувало з 1716 року, встановлене Петром І , до 1917 року.

Після Жовтневого перевороту 1917 року звання гардемарина було скасоване.

Література[ред. | ред. код]

  • А. М. Чикин. Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. ISBN 978-966-335-102-5. стор. 118–119.(рос.)