Гарліб Меркель
Гарліб Гельвіг Меркель | ||||
---|---|---|---|---|
Garlībs Helvigs Merķelis | ||||
![]() | ||||
Народився | 1 листопада 1769 Ледурга | |||
Помер | 9 травня 1850 (80 років) Катлаканс | |||
Підданство | Російської імперії | |||
Діяльність | письменництво, журналістика, публіцистика | |||
Сфера роботи | література[1], літературна критика[1], публіцистика[1] і філософія[1] ![]() | |||
Alma mater | Університет Франкфурта-на-Одері | |||
Вчене звання | доктор філософії | |||
Знання мов | російська і німецька[2][1] ![]() | |||
Мова творів | німецька ![]() | |||
Magnum opus | «Латиші, особливо у Відземе, наприкінці філософського століття», 1796 | |||
Батько | Daniel Merkeld ![]() | |||
Діти | Albrecht Ernst Emil Merkeld ![]() | |||
| ||||
![]() ![]() | ||||
Гарліб Гельвіг Меркель (латис. Garlībs Helvigs Merķelis; (31 жовтня 1769 або 19 жовтня 1769 , Lēdurgad
— 9 травня 1850
, Рига
)) — латвійсько-німецький письменник, літературний критик, публіцист, один з видатних представників ідей Просвітництва[3].
Гарліб Меркель народився 01 листопада 1769 року у Ледурзі у родині лютеранського пастора Даніеля та Гертруди Єлізавети Меркель.[джерело?]
У 1771 році родина переїхала до Вецпіебалги, а у 1776 році Г. Меркель був відправлений до Риги, де навчався у міській та кафедральній школах, отримуючи початкову освіту.
У 1782 році Г. Меркель через смерть батька перервав навчання та повернувся додому допомагати матері вести господарство. У 1785 році разом з родиною переїхав до Риги та продовжив навчання, закінчивши школу у 1786 році[4].
У 1796 році нетривалий час навчався медицині у Лейпцизькому університеті; вивчав право та естетику у Єнському університеті.
Від 1799 року член масонської ложі «Фредерік Гійом у короні справедливості».[джерело?]
У 1801-1802 роках навчався в університеті Франкфурта на Одері та отримав ступінь доктора філософії[5].
Трудову діяльність Гарліб Меркель розпочав у 1786 році на посаді писаря судової канцелярії у Ризі.
У 1787 році був статистом у Ризькому міському театрі; з 1788 по 1792 рік – репетитором в Лієпупе у маєтку пастора Йоганна Клемана.
У 1792 році нетривалий час працював помічником у Ризькому окружному суді.
Протягом 1793 – 1796 років – вихователем в родині маршалка шляхти фон Трансе. Декілька місяців 1797 року працював у Копенгагені.
З 1802 по 1838 роки був засновником та редактором багатьох видань, займаючись публіцистичною та видавничою діяльністю, яку зрештою припинив під тиском цензури[6].
Останні роки свого життя Г. Меркель мешкав у власному маєтку в Катлакансі, поблизу Риги[7].
Помер 09 травня 1850 року. Похований на кладовищі Катлаканс[8].
За життя Г. Меркель був відомий як радикальний критик землевласництва німецьких дворян та кріпацтва. Його найвизначніший твір «Латиші, особливо у Відземе, наприкінці філософського століття», виданий у Лейпцизі, став обвинувальним актом проти кріпосного права та викликав резонанс у Європі. Був перекладений французькою, данською, російською та естонською мовами[9].
Г. Меркель виступав проти загарбницької політики Наполеона, публікуючи політичні статті у німецьких виданнях. Після вторгнення Наполеона до Німеччини та поразки прусських військ під Єною, змушений був повернутися до Відземе[10][11].
- «Есе про мистецтво поезії» (1794);
- «Латиші, особливо у Відземе, наприкінці філософського століття» (1796, 1800);
- «Відземська старовина» (1798-1799);
- «Подорожня історія» (1800);
- «Ваннем Іманта» (1802).
Також Г. Меркель відомий як автор численних публіцистичних та критичних статей[12].
- У 1869 році, на честь 100-річчя від дня народження, Ризьким латиським товариством на могилі Г. Меркеля був встановлений пам’ятник із написом «На згадку від вдячних латишів»[13].
- У 1969 році, за місцем народження Г. Меркеля, у Лідурзі біля лютеранської церкви, встановлений пам’ятник письменнику[14].
- У 1998 році ім’я письменника було надано початковій школі Ледурги[15].
- У 2019 році, на честь 250-річчя від дня народження Латвійською поштою тиражем у 100 000 примірників була випущена поштова марка[16].
- ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Garlībs Merķelis. timenote.info (латис.). Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ Asprātis un latviešu varonis – kas bija Garlībs Merķelis?. www.lsm.lv (латис.). Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ Garlībs Merķelis, 1769-1850 – Rainis un Aspazija – saistīto datu kolekcija. runa.lnb.lv (lv-LV) . Архів оригіналу за 24 вересня 2023. Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ Literatūra. Garlībs Helvigs Merķelis. Literatūra (lv-LV) . Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ Lauku idille Pierīgā: vienas dienas ekspedīcija uz Rāmavu un Katlakalnu. www.lsm.lv (латис.). Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ Garlībs Helvigs Merķelis. www.vle.lt (лит.). Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ Garlib Merkel: „Die Letten, vorzüglich in Liefland, am Ende des philosophischen Jahrhunderts“. – zur Geschichte eines Buches – Kulturstiftung (нім.). Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ Garlībs Merķelis (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2024. Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ Letonika.lv. Literatūras bibliotēka. Merķelis Garlībs. www.letonika.lv. Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ Biographie, Deutsche. Merkel, Garlieb - Deutsche Biographie. www.deutsche-biographie.de (нім.). Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ muzejs, Ķekavas novadpētniecības (1 листопада 2023). Garlībam Helvigam Merķelim - 254. Kultūra (lv-LV) . Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ Garlībs Merķelis. Piemineklis. garamantas.lv (латис.). Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ Par skolu. Garlība Merķeļa Lēdurgas pamatskola (латис.). Процитовано 19 травня 2025.
- ↑ Latvijas Pasts releases a stamp dedicated to the 250th anniversary of Garlieb Merkel, a publicist and promoter of enlightenment ideas. www.pasts.lv. Процитовано 19 травня 2025.