Гарматій Лука Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гарматій Лука Васильович
Народився 30 жовтня 1866(1866-10-30)
с. Лучка, нині Тернопільський район
Помер 31 жовтня 1924(1924-10-31) (58 років)
с. Могильниця (тепер села Нова Могильниця й Стара Могильниця)
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНР
Національність українець
Діяльність громадський діяч, педагогіка, фольклористика
Партія Українська Радикальна Партія
Батько Гарматій Василь
Родичі Григорій Гарматій

Лука Васильович Гарматій (30 жовтня 1866, с. Лучка, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна — 31 жовтня 1924 року, село Могильниця, нині Теребовлянський район) — український вчитель, фольклорист, етнограф.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 30 жовтня 1866 року в селі Лучка (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна) в сім'ї селянина, громадського діяча Василя Гарматія, котрий у 1848 р. був обраний на Тернопіллі (округ Теребовля — Микулинці) послом до австрійського парламенту у Відні.

У 1887 р.[1][2] закінчив п'ять класів Тернопільської гімназії, після чого склав семінарійну матуру в Тернопільській чоловічій вчительській семінарії.[3] Потім учителював : спочатку на Галицькому Поділлі — у селах Струсів та Млиниська, місті Теребовля, згодом — від 1898 до 1912 — на Гуцульщині у гірських селах Тюдів, Кобаки та Розтоки (нині села Косівського р-ну), Криворівня і Голови (нині села Верховинського р-ну; усі — Івано-Франківська обл.). З 1905 р. почесний член етнографічної комісії НТШ. В Криворівні познайомився і надалі підтримував стосунки з М. С. Грушевським, Лесею Українкою, Г. М. Хоткевичем, Ф. К. Вовком, іншими українськими діячами[2].

1912 р. — переїхав до с. Могильниця Теребовлянського повіту (нині с. Стара Могильниця і с. Нова Могильниця Теребовлянського р-ну Терноп. обл.). На початку Першої світової війни працював у школах Австрії, Моравії (нині в складі Чехії). 1920 р. повернувся в с. Могильницю, зазнав переслідувань від польської окупаційної влади за погляди[1].

Приятелював з Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, допомагав їм знайомитися з місцевими звичаями, обрядами, зокрема, разом з Петром Шекериком-Дониківим збирати матеріали для написання роману «Тіні забутих предків»[4].

Був невтомним збирачем фольклору. Вивчав весільні та інші обряди, записував з розповідей оповідання, перекази, повір'я тощо. Його працю високо цінували В. Гнатюк та В. Шухевич. Значна ч. фольклорних записів була надрукована в «Гуцульщині» В. Шухевича та «Колядках і щедрівках» В. Гнатюка. Докладно вивчав матеріальну культуру Гуцульщини. Захоплювався творами народних умільців. Збирав художні, металеві й дерев'яні вироби. Найцінніші колекції Гарматій передав Етнографічному музеєві НТШ (нині Український державний музей етнографії та художнього промислу). Зібрані предмети перебувають у музеях Санкт-Петербурга та Праги (Чехія)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Арсенич П. Гарматій Лука Васильович… — С. 404.
  2. а б Гайдукевич Г. Гарматій Лука Васильович… — С. 338.
  3. Горак Я. Гарматій Лука (Лукаш) Васильович… — С. 337.
  4. Романенчук Богдан. Володимир Гнатюк, 1871—1926 // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 142.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]