Гаролд Вармус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гарольд Елліот Вармус
Harold Elliot Varmus
HEVarmus.jpg
Народився 18 грудня 1939(1939-12-18) (83 роки)
Фріпорт, Нью-Йорк, США
Місце проживання Нью-Йорк[1]
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність вірусолог, викладач університету
Alma mater Амхерстський коледж
Колумбійський коледж лікарів і хірургів
Галузь вірусологія
Заклад Меморіальний онкологічний центр Слоан-Кеттерінг
Посада Plan S Ambassadord, директор і директор
Науковий керівник Джон Майкл Бішоп
Аспіранти, докторанти Joshua M Kapland[2]
Членство Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук і Європейська організація молекулярної біології
Відомий завдяки: відкрив механізм вірусної неоплазматичної трансформації
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1989)
Національна наукова медаль США (2001)
Особ. сторінка mskcc.org/mskcc/html/1780.cfm

CMNS: Гаролд Вармус у Вікісховищі

Гарольд Елліот Вармус (англ. Harold E. Varmus; народився 18 грудня 1939 року, Фріпорт, Нью-Йорк) — американський вірусолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1989 року «за відкриття клітинної природи ретровірусних онкогенів», яку він розділив з Майклом Бішопом. Президент і керуючий Меморіального онкологічного центру Слоан-Кеттерінг (Нью-Йорк).

Біографія[ред. | ред. код]

Гарольд Вармус народився 18 грудня 1939 року у Фріпорті (Нью-Йорк). Закінчив Амхерстський коледж, потім вступив до Гарвардського університету, де провчився за спеціальністю література лише один рік, після чого перейшов в Колумбійський коледж лікарів і хірургів (Нью-Йорк). Після закінчення медичної школи пропрацював у Колумбійському пресвітеріанському госпіталі в 19681969 роках і пройшов коротке стажування в Національному інституті здоров'я, де почав вивчати як цАМФ регулює експресію бактеріальних генів. У 1970 році переїхав до Сан-Франциско в Університет Каліфорнії як постдокторант лабораторії Майкла Бішопа. З 1970 року — професор відділу мікробіології та імунології. З 1984 року — іменний професор молекулярної вірусології.

У 1989 році Бішоп та Вармус отримали за свої дослідження Нобелівську премію з фізіології і медицини.

Директор Національного інституту здоров'я (1993—1999). З 2000 року — президент і керуючий Меморіального онкологічного центру Слоан-Кеттерінг (Нью-Йорк).

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.mskcc.org/mskcc/html/1780.cfm
  2. https://escholarship.org/uc/item/7dw8n36h
  3. The Lasker Foundation — 1982 Basic Medical Research Award. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 19 серпня 2019. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019. 
  5. Harold E. Varmus – Nobel Lecture: Retroviruses and Oncogenes I. nobelprize.org. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 19 серпня 2019. 
  6. Professor Harold Varmus ForMemRS. London: Royal Society. Архів оригіналу за 13 жовтня 2015. 
  7. Harold E. Varmus 2011 Honoree. Cold Spring Harbor Laboratory. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 28 грудня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]